Генітальний герпес

Генітальний герпес – це найрозповсюдженіша хвороба, яка передається статевим шляхом. Причому захворіти може будь-яка людина, адже у більшості носіїв генітального герпесу симптоми зазвичай не проявляються. Зважаючи на це, герпес активно розповсюджується.

• Що таке генітальний герпес
• Причини виникнення генітального герпесу
• Симптоми та ознаки генітального герпесу
• Діагностика генітального герпесу
• Генітальний герпес при вагітності
• Лікування генітального герпесу та можливі наслідки
• Профілактика генітального герпесу

Що таке генітальний герпес

Генітальний герпес – це також вірусне захворювання слизових оболонок статевих органів, що характеризується появою згрупованих пухирців, які згодом утворюють ерозії та виразки. Період загострення характеризується відчуттям печіння, набряком, гіперемією, збільшенням пахових лімфовузлів та порушенням загального самопочуття. Генітальний герпес рецидивує, інколи сприяє розвитку додаткових ускладнень, наприклад, зниженню загального та місцевого імунітету, розвитку бактеріальних інфекцій статевих органів, ураженню нервової системи, у жінок може призводити до раку шийки матки.

Генітальний герпес у жінок

За статистикою жінки хворіють частіше ніж чоловіки. Генітальний герпес у жінок вражає зовнішні статеві органи, промежину та анус, уретру, внутрішню поверхню стегна. Особлива увага приділяється жінкам с герпесом, які планують завагітніти або на момент виявлення проблеми виношують дитину. Лікування не відрізняється від такого ж у чоловіків.

Генітальний герпес у чоловіків

Найчастіше висипання з'являються на голівці статевого члену, на крайній плоті. Трохи рідше вражається уретра, що може супроводжуватись розвитком уретриту та простатиту. Лікування не відрізняється від такого, як у жінок.

Причини виникнення генітального герпесу

Генітальний герпес провокується вірусами простого герпесу першого та другого типу. Первинне інфікування вірусами простого герпесу першого типу зазвичай відбувається в дитячому віці. За статистикою в 6-7 років у дітей рівень захворюваності сягає близько 50%. Передається вірус повітряно-крапельним шляхом. Причому висока щільність населення сприяє швидкому розповсюдженню інфекції.

Повторне інфікування відбувається через статеві відносини. Відмічається високий відсоток захворюваності серед молоді (20-30 років). Це пов'язано з раннім початком статевого життя, безладними сексуальними зв'язками, частою зміною статевих партнерів, недбалим ставлення до методів бар'єрної контрацепції. Джерелом зараження може стати не тільки виразка на слизовій оболонці, а також шкірний покрив з мікротріщинами.

До факторів ризику захворювання генітальним герпесом відносять:

• зараження через предмети особистої гігієни;
• самостійне перенесення вірусу герпесу руками (аутоінокуляція), наприклад, з обличчя на слизову статевих органів;
• можливість зараження від вагітної жінки до дитини під час пологів, під час проходження дитини по родових шляхах;
• трансплацентарний спосіб інфікування (через плаценту);
• висхідним шляхом через цервікальний канал у порожнину матки.

При контакті із вірусом герпесу імунна система реагує виділенням специфічних антитіл. Якщо рівень імунних реакцій достатній, то клінічні прояви зараження відсутні. Збудник генітального герпесу знаходиться в латентному стані в нервових гангліях (вузлах, місцях скупчення нервових клітин). Якщо ж реактивність імунної системи знижується, вірус активізується і проявляється висипаннями та неврологічними болями.

Імунна система може знижувати свою ефективність через:

• гіповітаміноз;
• хронічний стрес;
• переохолодження;
• перегрів;
• зміни клімату;
• при ГРВІ.

Симптоми та ознаки генітального герпесу

Вірус простого герпесу людини першого та другого типу може однаково викликати первинні та повторні інфекції. Зазвичай протікання хвороби залежить від стану імунної системи людини та генетичних особливостей вірусу. Первинне інфікування ВПГ-1 та ВПГ-2 характеризується загальними симптомами і високим відсотком ускладнення, а рецидивуючий герпес навпаки має менш виражені симптоми і періодичні реміссії. Часті загострення процесу зазвичай характерні для пацієнтів з імунодефіцитами. ВПГ-1 протікає легше ніж ВПГ-2.

Первинний генітальний герпес

Зовнішній прояв пов'язаний з ураженням слизових оболонок та системними симптомами. До перших ознак генітального герпесу відносять:

• гіперемію слизових оболонок статевих органів;
• появу пухирців на шкірі;
• появу ерозій та виразок.

Загальні симптоми генітального герпесу:

• головний біль;
• болі в м'язах;
• підвищення температури тіла.

Інші симптоми та ознаки:

• можливе збільшення пахових лімфатичних вузлів;
• виділення з піхви та пенісу;
• сильне свербіння;
• набряк слизової оболонки;
• неприємне або болісне сечовипускання.

Рецидивуючий генітальний герпес

Повторне загострення хвороби виникає в 50-75% випадках, у тих, хто мав в анамнезі гостру герпетичну інфекцію. Зазвичай симптоматика проявляється в'яло. Виділяють три форми:

• легку (загострення не більше 3 разів на рік);
• середню (загострення від 4 до 6 разів на рік);
• тяжку (щомісячно).

Симптоми загострення

• За день до початку багато пацієнтів відмічає гіперемію шкіри статевих органів. Можливі невралгії крижового відділу хребта.
• Згодом з'являються пухирці, які зберігаються 5-8 діб.
• Пухирці лопаються, формуються виразки.

На фоні хвороби знижується якість життя пацієнта. Серед загальних ознак генітального герпесу можна виділити безсоння, зниження апетиту, депресію, апатію, неприємне відвідування туалету. Неврологічні ускладнення виникають дуже рідко, зазвичай у людей з імунодефіцитами.

Атиповий генітальний герпес

Атипова форма генітального герпесу протікає стерто. Зазвичай проявляється у вигляді хронічного запалення зовнішніх та внутрішніх статевих органів (вульвовагініт, ендоцервіцит, цистит, уретрит, простатит). Діагноз визначається завдяки лабораторному підтвердженню хвороби. Атипові форми герпетичної інфекції проявляються в 65% випадків.

Для цієї форми характерні:

• слабко виражений набряк;
• печіння та свербіння;
• у жінок рясні виділення, що називаються білі;
• еритема (почервоніння шкіри);
• маленькі пухирці;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Інфекція може підніматися висхідним шляхом (сечостатевим). Чим вище вона підніметься, тим серйозніші будуть наслідки.

Діагностика генітального герпесу

Встановлення остаточного діагнозу базується на:

• клінічному огляді;
• лабораторних методах дослідження.

Попередній діагноз “генітальний герпес” встановлюється на прийомі у лікаря. На слизовій оболонці виявляються пухирці та виразки на еритематозній основі, що не характерно для інших інфекцій. Герпетичну виразку треба диференціювати з сифілітичною. Також лікар враховує скарги пацієнта, дані з анамнезу життя та хвороби (коли почалось, з чим пов’язує, чи були рецидиви у минулому).

Лабораторні методи визначення наявності ВПГ базуються на вивченні зіскобів із піхви, шийки матки, мазка з уретри, тощо. Відсутність вірусу в результатах аналізу не є підставою для виключення можливості захворювання на ВПГ-1 чи ВПГ-2 адже вірус виділяється не постійно. Окрім цього метод має обмежену чутливість до виявлення збудника хвороби.

Для діагностики використовують високоточні серологічні тести. Основна задача – знайти антитіла до ВПГ-1 та ВПГ-2, які з’являються в перші тижні після зараження і постійно перебувають у крові. Серологічні реакції на ВПГ використовують для:

• дослідження пацієнтів, у яких не має генітальних уражень, проте є потреба пройти тест, або якщо пацієнти самовільно захотіли пройти дослідження (наприклад, якщо колись були генітальні загострення);
• визначення ризиків рецидиву інфекції;
• виявлення вагітних жінок, які не мають проявів хвороби, проте можуть заразити дитину під час пологів;
• визначення ризику інфікування здорової людини від партнера, який вже має генітальний герпес.

Для діагностики генітального герпесу використовується також високоточний метод – полімеразна ланцюгова реакція. За допомогою неї знаходять ДНК збудника в організмі, також встановлюють конкретний генотип вірусу.

Окрім цього використовують метод імунофлюоресценції для виявлення специфічних антигенів герпесу.

Генітальний герпес при вагітності

Найбільшу небезпеку для вагітних жінок представляє первинний генітальний герпес, якщо раніше не виявилося проявів хвороби. Небезпека проявляється у:

• можливих вадах розвитку плоду, якщо захворювання трапилось в перший триместр, коли відбувається закладка органів і тканин;
• можливій передачі вірусу від матері до плоду через плаценту (трансплацентарно), що призводить до можливого ураження нервової тканини дитини;
• генітальний герпес може стати причиною викидню та потворства плоду чи його загибелі.

При атиповій формі генітального герпесу вагітні жінки двічі проходять дослідження в останні 6 тижнів перед пологами. Якщо в результатах виявляється збудник герпесу, призначається плановий кесарів розтин для попередження інфікування новонародженого.

Найкращим варіантом зменшення будь-яких ризиків, пов'язаних з вагітністю та розвитком дитини є дослідження на вірус простого герпесу людини до вагітності, а також кожного триместру.

Лікування генітального герпесу та можливі наслідки

На сьогоднішній день основна задача терапії – зниження поширеності вірусу та проявів симптомів при тяжких первинних інфекціях. Однак навіть вчасне лікування первинної інфекції не запобігає можливим рецидивам. Сучасні ліки зменшують частоту та прояви хвороби, проте не можуть назавжди знищити вірус.

Призначається загальна противірусна терапія в комбінації з препаратами інтерферону. Можливе одночасне використання загальних та місцевих засобів для лікування герпесу. Існують препарати, що поєднують у собі противірусні ліки, інтерферон та лідокаїн для зменшення больових відчуттів.

Супутньо можуть призначатися місцеві знеболювальні препарати для зменшення відчуття свербіння та печіння, нестероїдні протизапальні засоби.

Ліки має підібрати тільки лікар, адже неконтрольований прийом пігулок призводить до появи стійкості вірусу герпесу до препаратів.

Можливі наслідки неконтрольованого протікання генітального герпесу:

• Гостра форма хвороби у людей із слабкою імунною системою, наприклад, на останній стадії ВІЧ ВПГ-1 може викликати важкі симптоми і часті рецидиви. Наприклад, енцефаліт чи кератит.
• Розвиток неонатального герпесу через контакт дитини з родовими шляхами під час пологів. Захворювання трапляється дуже рідко (10 випадків на 100 000 у світі), проте може призводити до неврологічної інвалідизації або летального випадку. У жінок, які перенесли генітальний герпес до вагітності, ризик передачі ВПГ дітям дуже низький.
• Психосоціальні наслідки. Генітальний герпес може впливати на якість сексуального життя, однак згодом відбувається пристосування до життя з інфекцією.

Профілактика генітального герпесу

Профілактика – найкращий метод лікування генітального герпесу. Заходи захисту від ВПГ-1 та ВПГ-2 поєднують у собі відповідальне ставлення до свого життя:

• використання презервативів при випадкових статевих контактах (хоча інфікування можливе і через мікротріщини та травми слизової оболонки та шкіри). Заражений партнер має сказати про це навіть, якщо зараз немає ніяких симптомів зараження, адже інфікування можливе і в спокійний період;
• постійний сексуальний партнер;
• можливе використання антисептиків для обробки шкіри, на яку могли потрапити віруси;
• підтримання загального стану організму: намагання не переохолоджуватися, не перегріватися;
• слідкування за своєю гігієною, миття рук особливо, якщо є прояви герпесу на обличчі;
• планування вагітності;
• здавати аналізи перед пологами, спланувати можливий кесарів розтин якщо лабораторне дослідження підтвердить хворобу;

Отже генітальний герпес – це хронічна рецидивуюча хвороба, яка викликається вірусом простого герпесу першого та другого типу. Збудник може знаходитись у латентному стані довгий час, проте можливі рецидиви. Зазвичай на кількість рецидивів впливає стан імунної системи та деякі супутні фактори, наприклад, переохолодження, початок менструації, гормональні препарати та інше. Найкращий метод лікування – це профілактика, адже наразі немає препаратів, які повністю знищують вірус.

Запис на прийом до лікаря

Якщо Вам потрібне лікування генітального герпеса, то обов'язково запишіться на прийом до хорошого лікаря в клініці Isida за телефонами:

0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),

+38-044-455-88-11 (для міжнародних),

через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11

або заповніть заявку на сайті.

Також можливо задати своє запитання щодо генітального герпеса на спеціально створеній для цього сторінці.