Вульвовагініт

Вульвовагініт - це запальне захворювання, яке характеризується ураженням слизової оболонки вагіни та зовнішніх статевих органів у жінок. Воно може бути викликане різними мікроорганізмами, а також алергічними реакціями або хімічними подразниками, що призводить до дискомфорту, свербіжу, виділенням та іншим симптомам, які потребують адекватного лікування.

• Що таке вульвовагініт
• Кандидозний вульвовагініт
• Симптоми вульвовагініту
• Діагностика вульвовагініту
• Лікування вульвовагініту
• Профілактика вульвовагініту

Будова жіночих зовнішніх статевих органів і наявність специфічної мікрофлори в піхві сприяє підтримці нормального жіночого здоров'я. Це захищає макроорганізм і урогенітальний тракт від дії патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є етіологічним фактором захворювань. Якщо ж рівень рН або склад мікрофлори піхви змінюються, то розвиваються різні патологічні процеси. Формується вульвіт або вульвовагініт.

Що таке вульвовагініт

Це запалення слизової оболонки статевих органів (вульви і піхви).

Провокуючими факторами патології є:

1. Неправильне дотримання правил гігієни зовнішніх статевих органів.

Туалет вульви повинен проводиться щодня з використанням засобів з відповідним рН. Важливо знати, що проводити гігієнічні процедури потрібно у напрямку спереду назад.

2. Відсутність постійного статевого партнера.

Часта зміна партнерів, нерегулярне статеве життя, відмова від застосування бар'єрних контрацептивів сприяють розвитку захворювань, які передаються статевим шляхом.

3. Метаболічні хвороби.

Патологічні процеси, при яких порушується основний обмін (тиреотоксикоз, гіпотиреоз, цукровий діабет) призводять до порушення вагінальної мікрофлори.

4. Гормональні порушення.

У підлітковому віці і під час менопаузи відбуваються активні гормональні коливання, що також відбивається на кислотно-лужному (рН) балансі слизової оболонки макроорганізму.

5. Прийом медикаментів і деякі види терапії.

Безконтрольний прийом лікарських засобів, хіміо- та променева терапія сприяють активації грибкової флори з формуванням вульвовагініту.

Також часто такий патологічний процес виникає при травмах статевих органів, тривалому механічному подразненні, застосуванню агресивних засобів для інтимної гігієни, зниженні загального та місцевого імунітету.

Класифікація вульвовагініту за походженням

Розрізняють:

1. Інфекційні вульвовагініти:
• Неспецифічні (коко-бацилярна флора).
• Специфічні.

Формується при активації умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів піхви (гонококи, трихомонади, хламідії, уреаплазми, мікоплазми, гриби роду Candida). Рівень молочнокислих бактерій, які відіграють роль бар'єру, знижується і формується хороший фон для розвитку запальних процесів органів малого тазу.

2. Неінфекційні вульвовагініти:
• Атрофічний вульвовагініт.

Патологія, яка характеризується зниженням вироблення мастильної речовини стінками піхви. Цей різновид захворювання виникає при порушенні гормонального фону. Найчастіше зустрічається у жінок в клімактеричному періоді.

• Алергічний вульвовагініт.

Протікає як реакція на механічне подразнення слизової піхви, при виявленні гельмінтів. Найчастіше виникає у маленьких дівчаток при неякісній гігієні зовнішніх статевих органів.

Залежно від того, який з видів патології виникає, буде відрізнятися симптоматика та схема медичної допомоги пацієнту.

За клінікою вульвовагініти ділять на гострі та хронічні.

Кандидозний вульвовагініт

Це різновид інфекційного ураження слизової оболонки жіночих статевих органів. Етіологічним фактором захворювання є гриби роду Candida. Хвороба займає друге місце, серед гінекологічних патологій. Часто ускладнює перебіг вагітності. Цей патологічний стан виникає через ряд причин:

1. Застосування медикаментів (антибактеріальні препарати широкого спектра дії). Безконтрольне використання різних лікарських засобів порушує мікрофлору піхви з розвитком патологічного процесу.
2. Синтетична білизна. У багатьох жінок розвивається запальний процес слизової, при неправильному виборі нижньої білизни. Синтетичні матеріали порушують дихання шкірних покривів, що сприяє приєднанню інфекції.
3. Порушення роботи ендокринних органів. При гормональному дисбалансі активізується грибкова мікрофлора, формується безконтрольне розмноження грибків, що активізує розвиток захворювання.
4. Дана патологія має характерні клінічні прояви. Пацієнтка скаржиться на появу "сирнистих" виділень з піхви. Виникає постійне відчуття свербіння і печіння, яке посилюється при проведенні гігієнічних процедур і після них.

Кандидозна форма вульвовагініту може розвиватися і у жінок під час вагітності. Це пов'язують з дисбалансом в роботі ендокринних залоз. Таке захворювання небезпечне не тільки для організму майбутньої матері, але і для стану дитини. Вульвовагініт може стати фактором активації передчасних пологів. Також можуть виникнути кандидозні ураження порожнини рота, патологічний процес в легенях. При важкому перебігу формується вульвовагініт у грудничка.

Симптоми вульвовагініту

Чинників, що призводять до вульвовагініту, може бути безліч і всі вони сильно відрізняються один від одного, але симптоматика патології схожа не залежно від етіології. Характерні клінічні прояви вульвіту, вагініту (кольпіту) і власне вульвовагініту складно виділити. Дані захворювання характеризуються в першу чергу ознаками локального (місцевого) запалення. Найчастіше хворих вульвовагінітом турбують:

1. Сверблячка і дискомфортні відчуття в зоні запалення, які часто посилюються під час сечовипускань.
2. Білі з піхви (рясні виділення) гнійного, молочного або творожистого характеру, а при тяжкому перебігу - кров'янисті. При розвитку старечого вульвовагініту клінічна картина проявляється по-іншому - слизовий покрив піхви сухий, схильний до ерозії шийки матки.
3. Виділення з характерним неприємним запахом.
4. Диспареунія (хворобливі відчуття під час статевих стосунків), а також нерізкий ниючого характеру біль в області низу живота.
5. Підвищення температури тіла.
6. Полакіурія (прискорене сечовипускання).
7. Невротичні реакції, на тлі розчухувань, порушення сну, найчастіше у дітей.

Гострий вульвовагініт відрізняється від хронічного яскравістю клінічної картини. Загострення при хронічному перебігу формуються на тлі інтеркурентних (тих, що випадково приєдналися) захворювань, погрішностей в харчуванні і переохолодженні. Вульвовагініт у дитини може ускладнитися синехією малих статевих губ, що в подальшому порушує акт сечовипускання. Запущений, тривалий перебіг призводить до утворення рубцевих тканин, в майбутньому статеве життя може бути істотно ускладненим.

Також, якщо вульвовагініт отримав висхідний розвиток, то це загрожує розвитком оофоріту, сальпінгіту або ендометриту. Найбільш небезпечним вагініт може виявитися для вагітних, дана інфекція може послужити провокуючим фактором хоріамніоніту, самовільного аборту, ендометриту в післяпологовому періоді і навіть проявом інфекції у новонародженого.

Хронічний вульвовагініт також може бути причиною появи краурозу вульви. При цій патології тканини набувають підвищеної щільності, з'являються ерозії та тріщини. При даній патології підвищується ризик появи ракових захворювань.

Діагностика вульвовагініту

Щоб остаточно підтвердити діагноз вульвовагініт важливо провести ряд інструментальних та лабораторних досліджень. Це дозволить виявити причину патології, особливості перебігу та на підставі цього скласти максимально ефективний план лікування.

В першу чергу потрібен прийом гінеколога з оглядом на кріслі і забором мазків на мікрофлору. Якщо є показання, то проводять такі дослідження, як:

1. Кольпоцервікоскопія (для дівчаток проводять вагіноскопіі) - огляд за допомогою кольпоскопа стінок піхви і шийки матки.

При вульвовагініті підтверджується вищеперелічена симптоматика, а при введенні гінекологічного дзеркала хвора може відзначати різку хворобливість через наявність запалення.

2. Бактеріоскопія і бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень.

3. Для того, щоб визначити етіологічний фактор, який викликав розвиток захворювання проводять лабораторну діагностику шляхом бактеріологічного дослідження і мікроскопії мазків. Матеріали для мазків беруться з сечовипускального каналу, шийного каналу і піхви. У дівчаток, які не живуть статевим життям тільки з сечовипускального каналу і заднього склепіння, при цьому використовується спеціальний інструмент - ложка Фолькмана. Також проводять високоточні дослідження: ПЛР-аналіз (полімеразна ланцюгова реакція) і МФА (метод флуоресціюючих антитіл). Також важливими є клінічний аналіз крові, аналіз сечі, а у маленьких дівчаток зішкрібу на ентеробіоз.

Проводять диференціювання діагнозу між різними видами вульвовагінітів (специфічні, неспецифічні), а також з іншими захворюваннями. Для виключення висхідної або низхідної інфекції проводять ультразвукове дослідження органів малого тазу. При важкому розвитку патології, незвичайному або рецидивуючому перебігу бажана консультація суміжних спеціалістів: дерматовенеролога, інфекціоніста, імунолога, алерголога, уролога. Потреба в консультації і вибір фахівця визначається особливостями течії.

Лікування вульвовагініту

Терапія даного захворювання обов'язкова, оскільки самолікування не допомагає, а на запущених стадіях є великий ризик розвитку ускладнень. Тому незалежно від етіологічного фактору, форми, перебігу або клінічних проявів обов'язково потрібне відвідування гінеколога. В комплексне лікування входить етіотропна терапія (вплив на причинні фактори та їх усунення), місцева терапія (обробка уражених зон антисептичними та дезінфікуючими засобами), усунення інтеркурентних захворювань, відновлення природної мікрофлори піхви.

1. Етіотропна терапія спрямована на причину виникнення захворювання. З цією метою застосовуються, як місцеві лікарські засоби (креми, вагінальні супозиторії, вони ж свічки, або таблетки), так і антибіотики системної дії. Антибактеріальна терапія призначається обов'язково виходячи з виділеної патогенної мікрофлори і визначення її чутливості. Так як досить сильно поширені поліетіологічні неспецифічні вульвовагініти, то важливим є використання багатокомпонентних засобів.
2. Після повного курсу терапії проводять заселення і відновлення природної мікрофлори піхви з використанням пробіотиків для перорального прийому і внутрішньопіхвового застосування.
3. Для зниження інтенсивності симптоматики застосовуються сидячі ванночки.
4. Терапія інтеркурентних (супутніх) захворювань передбачає нормалізацію імунної діяльності, усунення алергічних факторів, нормалізацію рівня глікемії (цукру) при цукровому діабеті, санацію ділянок запалення, дегельметізацію і усунення інших причин, які можуть перешкодити швидкому одужанню.
5. У разі визначення специфічного вульвовагініту важливо лікування статевого партнера хворої для виключення повторного зараження. На момент проходження курсу терапії слід утриматися від статевої активності.

Важливими також є корекція харчування, відмова від шкідливих звичок, створення культури гігієни. Найчастіше відсутність етіологічного фактора призводить до повного виліковування без рецидивів в майбутньому. Для перевірки стану мікрофлори і достовірності вилікування проводять контрольну лабораторну діагностику матеріалів слизової.

Профілактика вульвовагініту

Вульвовагініт у жінок - це захворювання, яке важко піддається лікуванню. Щоб повністю позбавитися від патології, потрібне проведення тривалого курсу терапії. Тому краще попередити розвиток патології. Для цього потрібно виконувати такі вимоги:

1. Ретельне дотримання особистої гігієни. Краще застосовувати гігієнічні засоби без барвників та ароматизаторів, щоб не викликати подразнення слизової.
2. Не можна проводити рутинні спринцювання. Без рекомендацій лікаря такі процедури не рекомендується робити. Тому як в результаті їх виконання можна вимити нормальну мікрофлору піхви.
3. Підбирати правильну білизну. Потрібно носити спідню білизну з натуральних, повітропроникних тканин, що підходить за розміром.
4. Застосовувати бар'єрні контрацептиви. Важливо щоб кожен сексуальний контакт був безпечним. Так можна убезпечити себе не тільки від інфекційної патології, але і від захворювань, що передаються статевим шляхом, імунодефіцитів.

Кожна представниця жіночої статі повинна відвідувати гінеколога 1 раз на рік, навіть якщо у неї немає ознак будь-якого захворювання. Так можна виявити найперші ознаки хвороби і вчасно призначити якісне лікування.

Запис на прийом до лікаря

Якщо Ви виявили ознаки вульвовагініта, то обов'язково запишіться на прийом до хорошого лікаря в клініці Isida за телефонами:

0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),

+38-044-455-88-11 (для міжнародних),

через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11

або заповніть заявку на сайті.

Також можливо задати своє запитання щодо вульвовагініту на спеціально створеній для цього сторінці.