Цитомегаловірус

Цитомегаловірус (ЦМВ) — це вірус із родини герпесвірусів (Herpesviridae), який викликає інфекцію, відому як цитомегаловірусна інфекція. Вірус передається через тілесні рідини, такі як слина, кров, сеча, грудне молоко, і статевим шляхом. Інфекція ЦМВ може протікати безсимптомно у здорових людей, але у людей з ослабленою імунною системою, а також у новонароджених і вагітних жінок, вона може викликати серйозні захворювання.

• Що таке цитомегаловірус
• Шляхи інфікування цитомегаловірусом
• Цитомегаловірусна інфекція при вагітності
• Цитомегаловірусна інфекція у дітей
• Цитомегаловірус у людей з ослабленим імунітетом
• Діагностика цитомегаловірусу
• Лікування цитомегаловірусу та можливі наслідки
• Профілактика цитомегаловірусу
  

Що таке цитомегаловірус

Цитомегаловірус, (або цитомегаловірусна інфекція) отримав свою назву завдяки тому, що інфікована клітина збільшується в розмірах. У перекладі “цитомегалія” означає клітина-гігант. За статистичними даними 60-90% дорослих людей стикались із цитомегаловірусною інфекцію. У більшості хвороба протікає без будь- яких клінічних проявів, тобто не проявляється симптоматично, проте інколи цитомегаловірус може становити небезпеку, особливо для вагітних жінок.

Цитомегаловірус викликається вірусом герпесу 5-го типу. Багато людей навіть не підозрюють,що уже стикались з цією хворобою, тобто хворіли безсимптомно. Вважається, що антитіла до інфекції в підлітковому віці наявні в 10-15% випадків і більше ніж в 50% у дорослих людей. Деякі наукові дослідження вказують, що 80% жінок в дітородному періоді уже стикались з цією інфекцією

Шляхи інфікування цитомегаловірусом

1. Повітряно-крапельним шляхом (у тому числі побутовим).
2. Трансплацентарним (через плаценту під час вагітності).

Через контакти з біологічними рідинами:

• сперму та слиз із піхви;
• кров чи лейкоцитарну масу при переливанні;
• трансплантацію інфікованого органу чи тканини.

Більшість людей хворіють легко (легкі симптоми ГРЗ) чи безсимптомно Зазвичай погіршення стану відбувається при зниженні імунітету. Особливу небезпеку цитомегаловірус становить для пацієнтів, які мають імунодефіцитні хвороби, вроджену інфекцію та у вагітних.

Антитіла цитомегаловірусу

Антитіла IgG з’являються на 10-14 день з моменту захворювання. Їх наявність вказує на інфекцію в минулому чи протікаючу зараз. Треба розуміти, що після контакту з цитомегаловірусом антитіла будуть виявлятись завжди. Проте вони не забезпечують стійкий імунітет, а їх кількість вказує на давність реакції. Наприклад, у новонароджених вони не можуть бути маркером 100% інфікування, адже антитіла проникають через трансплацентарний бар’єр від матері до плоду. До особливої уваги беруть те, що:

1. У випадку із дітьми порівнюють кількість антитіл в їх органзімі та в крові матері. Аналізи проводять в динаміці (у дитини материнські антитіла поступово знижуються).
2. Для остаточного підтвердження інфекції використовується метод “парних” сироваток – визначається рівень антитіл з інтервалом в 2-3 тижні. Якщо їхня кількість збільшується – інфікування відбулось.
3. В лабораторних умовах знаходять антитіла до збудника вірусу. Вимірювання проводять в одиницях антитіл на мілілітр. Середнє значення 6.0 од/мл. Якщо більше – результат вважається позитивним, якщо менше – негативним.
4. Важливо! Кожна лабораторія має свої критерії оцінювання, вони можуть відрізнятися від заявлених. Тому в першу чергу покажіть отриманні результати лікарю. Не займайтесь самоінтерпретацією аналізів.

Цитомегаловірусна інфекція при вагітності

Найбільшу небезпеку цитомегаловірус становить для жінок, які вперше заразились під час вагітності. Це може вплинути на розвиток дитини та призвести до незворотних змін:

• викиднів;
• мертвонародження;
• вроджених вад.

Вроджена цитомегаловірусна інфекція

Має важкий перебіг, якщо жінка вперше інфікувалася під час вагітності. У дітей проявляється наступним чином:

• петехіальним висипом – це точкові підшкірні крововиливи;
• жовтухою;
• недоношеністю;
• затримкою внутрішньоутробного розвитку;
• хоріоретинітом – запалення сітківки ока, провокує зниження або втрату зору;
• неврологічними захворюваннями;
• втратою слуху;
• гепатитом;
• мікроцефалією (зменшення розмірів голови та головного мозку);
• гепатоспленомегалією (збільшення печінки та селезінки);
• пневмонитом (запалення судинної стінки альвеол).

Цитомегаловірусна інфекція у дітей

Якщо у новонароджених виявляють вірусний збудник, проте не всі мають ознаки хвороби і часто хворіють безсимптомно. Клінічні прояви, зазвичай, мають ті діти, чиї матері вперше заразилися цитомегаловірусною інфекцією під час вагітності. Особливо тяжкі випадки припадають на зараження в першому триместрі.

Інфікування проходить двома шляхами:

1. Трансплацентарно – через плаценту. Хвороба вважається вродженою, трапляється в 1% серед новонароджених від матерів, що перехворіли цитомегаловірусною інфекцією під час вагітності
2. Через контакт із слизом шийки матки, кров’ю чи материнським молоком. Хвороба вважається перинатальною, тобто отриманою після народження. У здорових доношених дітей симптомів не має, або вони не інфікуються. Проте у недоношених в зв'язку зі слабким імунітетом до будь-якої хвороби можуть розвиватись тяжкі стани, що в окремих випадках призводять до летального результату.

У новонароджених з симптомами цитомегаловірусної інфекції можуть розвиватись неврологічні хвороби:

• проблеми зі слухом;
• розумові порушення;
• порушення зору.

Неврологічні хвороби у дітей без симптомів наступаються в 5% випадків інфікування, зазвичай виникають проблеми зі слухом.

Набута цитомегаловірусна інфекція у дітей

Як вже зазначалось, у більшості новонароджених при зараженні немає симптомів захворювання, проте бувають випадки, коли цитомегаловірус може викликати запалення легень, яке ускладнюється бактеріальною інфекцією. Крім цього можуть виникати такі проблеми:

• затримка фізичного розвитку;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• гепатит;
• висип.

Мононуклеозоподібний синдром

У дітей, що пройшли період новонародженості за умови нормального імунітету може розвинутися мононуклеозоподібний синдром. Симптоми не відрізняються від такого ж інфекційного (шо викликаний вірусом Епштейна-Барра), проте є деякі відмінності. Загалом симптоми синдрому:

• стійке підвищення температури протягом місяця і довше;
• озноб;
• біль в суглобах;
• головний біль;
• біль в м’язах;
• слабкість;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• збільшення слинних залоз;
• шкірні висипи.

Головна відмінність – відсутність тяжкого фарингіту. Інколи хвороба доповнюється гепатитом.

Протікає синдром близько 9-60 діб, після чого настає повне одужання, хоча деякі симптоми можуть зберігатись протягом деякого часу. В дуже рідкісних випадках трапляється рецидив з температурою, пітливістю, загальним поганим самопочуттям.

Цитомегаловірус у людей з ослабленим імунітетом

Сюди відносять усі імунодефіцити, пацієнтів з трансплантацією органів чи тканин, та пацієнтів, які приймають імунодепресанти.

У людей, що отримали трансплантацію, цитомегаловірус вражає донорські органи перш за все. При пересадці кісткового мозку в 10% випадків виявляється пневмонія з високою летальністю (80%).

Хворі на ВІЛ майже в 100% випадків мають прояви хвороби у вигляді:

• загального погіршення самопочуття;
• болів в суглобах та м’язах;
• пневмонії;
• гепатиту;
• енцефаліту (запалення головного мозку);
• внутрішні кровотечі;
• ретиніту (сітківка ока).

У чоловіків вражаються яєчки та простата, у жінок – шийка матки, слизова матки, піхва, яєчники. Цитомегаловірус при ВІЛ може призвести до летального результату.

Діагностика цитомегаловірусу

Для підтвердження наявності цитомегаловірусної інфекції проводять лабораторну діагностику. Основа задача – виявити цитомегаловірус в клітині або чотирикратне збільшення антитіл:

1. Метод ІФА-дослідження (серологічна діагностика) – визначення в крові специфічних антитіл класів M та G. Якщо знайдені М антитіла, це може вказувати на первинне зараження.
2. ПЛР-реакція – пошук ДНК цитомегаловірусу в клітинах. Для діагностики береться зіскоб клітин із слизової оболонки статевих органів.

Окрім лабораторних методів попередній діагноз може бути встановлений на клінічному огляді, аналізуються симптоми, скарги, а також анамнез життя.

Лікування цитомегаловірусу та можливі наслідки

1. При наявності мононуклеазоподібного синдрома специфічна терапія відсутня. Зазвичай лікування симптоматичне, як при звичайному ГРВІ.
2. У людей, які входять до групи ризику, лікування проводиться противірусними препаратами, які визначає тільки лікар. Медикаменти підбираються з урахуванням багатьох параметрів, наприклад, наявної вагітності чи імунодефіциту в анамнезі, і не можуть бути прописані самостійно.

Як вже зазначалось, можливі ускладнення особливо небезпечні для вагітних жінок, які первинно інфікувались цитомегаловірусом, адже це становить загрозу нормальному розвитку та життю дитини. Також у групі ризику пацієнти з донорськими органами та імунодефіцитами.

Профілактика цитомегаловірусу

Профілактичні заходи у вигляді підтримки гігієни мають важливий вплив, проте не гарантують 100% захисту від інфекції, адже вона передається повітряно-крапельним шляхом.

Серед дієвих методів профілактики відмічають:

• планування вагітності та відповідальне ставлення до аналізів, які призначає гінеколог;
• суворе дотримання правил особистої гігієни;
• підбір донорів, контроль донорських тканин.

Запис на прийом до лікаря

Якщо Ви виявили ознаки цитомегаловіруса, то обов'язково запишіться на прийом до хорошого лікаря в клініці Isida за телефонами:

0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),

+38-044-455-88-11 (для міжнародних),

через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11

або заповніть заявку на сайті.

Також можливо задати своє запитання щодо цитомегаловіруса на спеціально створеній для цього сторінці.