Гіперактивність дитини вимагає від батьків правильних дій. Спокійна послідовність і терплячість – саме ці орієнтири повинні визначати поведінку батьків, якщо їхню дитину вирізняє надмірна збудливість нервової системи. Адже жорсткі дисциплінарні заходи можуть призвести до спротиву та ще більшої знервованості.
З ТОЧКИ ЗОРУ МЕДИЦИНИ
Коли непосидючість переходить межі й поведінка малюка перетворюється на суцільне вередування, коли дитину неможливо заспокоїти ні вдома, ні в садочку, ні в гостях – цілком ймовірно, що йдеться про гіперактивність. Колись надмірну емоційність списували на особливості темпераменту. Однак у 80-х роках минулого століття лікарі дійшли остаточного висновку: це захворювання, пов’язане незрілістю головного мозку або ж з порушенням функціональної нервової системи, яка відповідає за увагу, пам’ять та координацію рухів. Вроджена гіперактивність виникає через родові травми або спадковість, набута може отримати розвиток внаслідок захворювань (наприклад, грипу), травм головного мозку та навіть алергічної реакції на деякі харчові добавки.
З УВАГОЮ ДО ДЕТАЛЕЙ
Перші ознаки порушень можуть бути помітними вже на першому році життя малюка. На специфіку роботи нервової системи вказують хаотичні рухи і підвищений тонус м’язів, тривожний сон і плаксивість, відставання у розвитку опорно-рухового апарату та становленні мовленнєвих навичок. З часом стає помітною ціла низка особливостей.
Неуважність. Малюкові важко зосередитися на завданні чи грі, він часто губить речі й забуває про звичні повсякденні справи, повсякчас відволікається, не може самостійно організувати порядок своїх дій.
Імпульсивність. Дитині складно грати за правилами, її відповідь часто звучить ще до того, як дорослий закінчить запитання, чужа розмова перебивається недоречними репліками.
Надмірна активність. Підвищена нервова збудливість у немовлят - малому бешкетникові не вдається заспокоїтися ні під час гри, ні під час відпочинку, він носиться як вихор або ялозить на стільці, перебирає пальцями, почухується тощо.
Комплекс корекційних заходів необхідно узгодити зі спеціалістом і пам’ятати про те, що ключову роль відіграє підтримка в родині.
АБЕТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Ставте перед дитиною конкретні цілі. Пропонуючи нове завдання, дайте роз’яснення. За змоги підкріпіть розповідь малюнком, адже зорові стимули мають велике значення. Для того щоб не перевантажувати увагу, доручайте малечі тільки одну справу і визначайте наданий на це час.
Пропонуйте альтернативу. Гіперактивні діти не сприймають слова «ні». Тож чудово, якщо заборона «не можна!» буде доповнена пропозицією про те, що можна робити. Адже у відповідь на категоричність батьків діти вперто чинитимуть спротив. Так само спротив і озлобленість викликатимуть спроби фізичного покарання. Натомість не бійтеся перехвалити свого малюка!
Уникайте великих скупчень людей: гучних свят, походів до великих магазинів тощо. Найкращий варіант для гіперактивної дитини – проводити час з одним, максимум кількома людьми, побільше гуляти на свіжому повітрі.
Забезпечте достатню фізичну активність. Фізкультура не лише дозволить виплеснути надлишок енергії, а й покращить координацію рухів. Головне, обрати вид спорту, якомога менше пов’язаний з емоційним напруженням.
Бережіть дитину від перевтоми – як фізичної, так і психологічної. Адже втома призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
Пам’ятайте про важливість тактильного контакту. Щоб заспокоїти надто збудженого малюка, зверніться спокійним тоном, обережно зупиніть його, обійміть, приголубте, переключіть його увагу на спокійні заняття. Батьківські обійми дарують відчуття захищеності та спокою, натомість постійні окрики та обмеження утворюватимуть справжню прірву між дитиною і її близькими.
Дотримуйтеся режиму дня. При цьому наполегливість доведеться поєднувати із гнучкістю – адже дотримання встановленого розпорядку не має перетворюватися на муштру.
Організуйте побут. У дитячій кімнаті не повинно бути забагато речей і різноманітних дрібних деталей. Бажано, якщо в інтер’єрі домінуватимуть спокійні відтінки, наприклад блідо-зелений, блакитний. Яскраві та насичені кольори будуть дратувати і збуджувати нервову систему дитини.
МОЖЛИВО, ПОТРІБНА КОРЕКЦІЯ
Визначити, чи насправді дитина є гіперактивною і має синдром дефіциту уваги, може лише спеціаліст. Звернення до психолога або невролога – це важливий прояв батьківської турботи, адже правильна оцінка ситуації і вчасно надана допомога убезпечать малюка в подальшому від дуже ймовірних проблем у колективі та складнощів у навчанні.
Комплекс корекційних заходів варто розпочинати якомога раніше. І хоча структуру центральної нервової системи змінити неможливо, берегти дитину від перевтоми, підвищувати її уважність і розвивати здатність до самоконтролю цілком реально.
Довірте здоров'я своєї дитини лікарям клініки ISIDA. Ми будемо раді бачити Вас і Вашу дитину серед наших пацієнтів. Виникли запитання? Зателефонуйте за номерами 0 800 60 80 80, +38 (044) 455 88 11 і ми охоче відповімо на них. Або поставте своє питання за допомогою спеціальної форми – у виринаючому вікні під час відвідування нашого сайту.
Задайте своє запитання
Якщо у Вас виникли запитання, обов'язково задайте їх у клініці Isida за телефонами:
0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),
+38-044-455-88-11 (для міжнародних),
через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11
Також можливо задати своє запитання на спеціально створеній для цього формі сайту.
