- На які відмінності в британських і українських підходах Ви звернули увагу?
- А яким було народження Вашого сина в Україні?
- Що Вас найбільше вразило в українській медицині?
- Обираючи пологовий будинок, якими критеріями Ви керувались?
- Чому Ви зупинились саме на клініці ISIDA?
- Що змінилось у Вашому житті після появи сина?
- Якою була Ваша третя вагітність?
Клініка ISIDA робить подарунок майбутнім мамам – пропонує скористатися такими спеціальними пропозиціями:
«ISIDA test drive» – це можливість отримати безкоштовно першу консультацію лікаря-гінеколога у відділеннях клініки ISIDA:
А також – пройти УЗ-дослідження в цих відділеннях.
Скориставшись спеціальною пропозицією «ISIDA test drive», Ви отримуєте можливість особисто ознайомитися з клінікою ISIDA, сформувати власну думку про рівень професіоналізму фахівців клініки, рівень сервісного обслуговування тощо. Ця спеціальна пропозиція дійсна тільки для пацієнток у першому триместрі вагітності, які ще жодного разу не були в клініці ISIDA.
Питання про те, якій клініці та якому лікарю довірити один із найважливіших моментів у житті – появу на світ дитини, – хвилює всіх без винятку мам. Вибір часто робиться за порадою родичів чи друзів, а його правильність перевіряється вже в процесі... Про те, як це було в її житті, розповідає одна з найвимогливіших жінок України – Ольга Фреймут.
Ви народжували Злату в престижній клініці Лондона. На які відмінності в британських і українських підходах Ви звернули увагу? Поділіться своїм досвідом.
Я щаслива, що Злата народилася в Chelsea and Westminster Hospital. Мене дуже лякали мамині розповіді про жахливі державні пологові будинки, тож я очікувала й у Лондоні побачити інквізиторське крісло, чорно-білі кахлі, як у магазині м'яса, і нервову акушерку. Але англійська палата була схожа на готельний номер: дві кімнати, зручна ванна, якщо раптом вирішу давати життя у воді; величезне зручне ліжко, телевізор, канапа для відвідувачів, свіжа преса і меню.
Пологи тривали довго, за цей час змінилися кілька лікарів. Зрештою Злату прийняв акушер-студент. Я була така втомлена, що аж потім побачила, що був він не сам, а з юрбою допитливих хлопців і дівчат, які на мені вчилися. Після пологів Злату одразу поклали мені на груди і за традицією принесли чай із тостами.
Маму, яка була весь час поруч, потім попросили піти. У них не дозволено залишати рідних на ніч. Це так вони виховували в мені материнську турботу: щоб я одразу звикала бути сама з дитинкою. Я засинала на ходу, але донечку від мене не забрали. До речі, ця ніч стала повчальною, я усвідомила, що на мені пожиттєва відповідальність.
Зранку наступного дня нас виписали, переконавшись, що я знаю, як користуватися автокріслом. Вдячна мама накупила шампанського і цукерок, але лікарі їх не взяли – у них інші традиції.
А яким було народження Вашого сина в Україні?
О, в ISIDA я почувалася королевою. Валерій народився великим – 4 120, але Світлана Миколаївна Дикусарова, а на пологах Вероніка Олександрівна Данилко та її команда переконали народжувати природним шляхом. Я боялася за життя сина, але довіра перевищила страхи – і дитинка пройшла своє перше, але найважливіше в житті випробовування. Я дуже вдячна лікарям. Так важливо довіряти колективу, коли йдеться про найдорожче.
Ніколи не забуду сльози радощів у блакитних очах – так пані Вероніка зустріла мого синочка. Це зовсім інший досвід, ніж студентські пологи в Англії.
Мій чоловік, мати і навіть Злата були присутні під час народження Валерія. Щоправда, донечку до братика пустили лише тоді, коли все благополучно закінчилося.
Наша кімната, – не можу назвати її палатою, – вмістила найдорожчих мені людей. Нас не відпустили додому наступного ранку, як у Лондоні. Спершу переконалися, що я добре почуваюся, синочка обстежили кілька лікарів, навіть УЗД внутрішніх органів зробили.
Ті травневі дні стали найсокровеннішими у моєму житті. Нам із чоловіком так сподобалося, що одразу замовили в Бога ще одне дитятко. І знову таїнство повторилося в ISIDA. І це якась магія – пологи приймала та ж сама команда: Вероніка Олександрівна Данилко, акушер Ганна Раковська і навіть ті ж санітарочки... Рішучість і водночас лагідність пані Вероніки дали результат. Я була спокійна , ніби пологи приймала моя мама. Донечка була обвита пуповиною, яку команда легко скинула, немов намисто. Потім малятко наше ретельно обстежили – зробили Узд внутрішніх органів, взяли кров на аналізи і передали до Німеччини, щоб переконатися у відсутності генетичних захворювань , зробили перші щеплення. Мене леліяли, мов королівну. Духмяним чаєм та турботою. Світлана Миколаївна вранці особисто навідалася, щоб перепитати про самопочуття. Пологи були примхливими, складними. Але пані Вероніка віртуозно і безпечно зустріла наше Щастя Євдокію.
Як ревізор Ви провели сотні ревізій у закладах різних сфер, зокрема в клініках і пологових будинках. Що Вас найбільше вразило в українській медицині? Наскільки сфера медичних послуг розвинена в Україні?
Так склалося, що «Інспектор» я знімала вагітною – і перший, і другий сезон. Це ж так янголи хотіли, не могло це бути випадковістю. Ми отримали десятки тисяч листів. Дівчата по-колежанськи ділилися зі мною історіями про антисанітарію, хабарі, халатність, пияцтво медперсоналу, жорстоке ставлення до тих, хто без грошей. Але особливо жахали смертельні випадки, коли лікарі не брали на себе відповідальності й у всьому звинувачували маму.
Знижка для вагітних на первинну 60-хвилинну консультацію лікаря акушера-гінеколога.
Записатися на консультацію з 90% знижкою
Пригадую, ми знімали Одесу. Редактору зателефонувала таємна агентка з Києва, яка з дня на день мала народжувати в столичному пологовому. Але вона плакала в слухавку, бо її дитятко померло під час пологів, але мені й команді це журналістське розслідування далося тяжко. Особливо мені, я тоді була на 8-му тижні вагітності, ніхто з колег не знав, довелось пересилити стрес і йти до кінця.
Однак не все так погано. Більшість державних лікарів я ще прижиттєво долучила б до лику святих. Вони роблять неможливе – на таланті, з любові до професії, хоч і без необхідного оснащення та гідної зарплати. Про таких мої програми.
Тому моя мрія – медична реформа. Ми маємо право, попри статки і статус, приводити в цей світ дітей достойно. Бо наші лікарі – це переважно святі, які, на жаль, ніяк не посунуть деяких динозаврів при владі.
Обираючи пологовий будинок, якими критеріями Ви керувались? Рекомендації знайомих, відгуки в інтернеті, оснащеність пологового тощо?
Я довіряю всьому, що пройшло випробовування часом. ISIDA – єдиний пологовий, який 25 років працює над своєю репутацією. Мої друзі народжували у вас. І, звісно, після перевірок українських пологових я не ризикувала б найдорожчим. А якби не мала фінансової спроможності, продала б усе, аби народжувати в приватній клініці. Мені прикро, що більшість українок змушена народжувати з острахом. Але ж народжувати насправді не страшно, а дивовижно. І хочеться кожній побажати цього приємного досвіду, який був у мене.
Чому Ви зупинились саме на клініці ISIDA? Які її головні переваги Ви виділили б?
Для мене важлива довіра. І я ціную моменти. Пригадую перше враження: клініка на Окіпної, ніжні усмішки на рецепції та яблука, запах чистоти… Лікар Корольчук Валентина Іванівна одразу перетворила візит на подію (і всі 9 місяців була поруч, а на зв'язку – узагалі цілодобово). Після комфортних пологів у Лондоні я боялася вітчизняного розчарування. Але ISIDA перевершила британський досвід. Я йшла на пологи спокійною. Наче не до лікарів, а до янголів, під патронажем яких лиха бути не може.
Ваші відгуки про наших лікарів сповнені тепла і любові. Чи поділяєте Ви думку, що під час появи малюка на світ найважливіше – не оснащеність клініки, не умови перебування, а саме люди, які поруч?
Люди – це важливо. Але я не хотіла б народжувати в чистому полі, наприклад, хоч навіть із улюбленим лікарем. Пологи – неземний акт, може статися непередбачуване. Перш ніж народжувати в ISIDA, я переконалася, що клініка оснащена всім необхідним, якщо зненацька щось піде не так. Ось чому дивуюся деяким заможнім знайомим, які обирають лікаря, але дають життя в лікарнях, де немає всього необхідного для порятунку.
Як Злата сприйняла появу на світ братика? Чи бере вона участь у вихованні малюка?
Злата побачила Валерія вже на 10 хвилині його життя. Вона була проти імені, бо хотіла назвати брата Тимуром або Костею. Але щойно познайомилася, то забула про все на світі. Взяла на руки, обрала перше вбрання та залишилася з нами на ніч. Тепер чекає, коли Валерій підросте, щоб із ним нарешті поговорити. Ревнощів немає. Я одразу сказала Златі, що люблю її на десять років більше, ніж Валерія.
Вашому хлопчику уже виповнився рік. Що змінилось у Вашому житті після появи сина? Якими стали Ваші стосунки зі старшою донькою?
Діти завжди несуть зміни. Із Валерієм я вперше поринула в материнство, бо зі Златою ми з перших секунд були подругами. Я не знала, як її виховувати, – просто сильно любила.
Із появою Валерія стала мудрішою і спокійнішою. Він приніс зі собою впевненість. Я стала якоюсь захищеною. Щоправда, загострився мій страх за дітей – серед ночі прокидаюся, щоб переконатися, що з ними все добре. Було б чудово, якби Небеса видавали кожній дитині в животику інструкцію з виховання. Бо дуже хочеться чогось не проґавити, прихистити, обніжити вдосталь, але не занадто...
Якою була Ваша третя вагітність? У чому її відмінність із погляду Вашої психологічної готовності?
Втретє – спокійніше. Здається, все знаю, навіть могла б відкрити жіночу консультацію. Над Валерієм трусилася, боялася горнятко заважке підняти. А тепер син усі 9 місяців просидів у мене на руках. Я не боюся, я насолоджуюся, сяю від щастя. Вони – Євдокія в животику і син – навіть одночасно прокидалися під певну колискову... Яке щастя бути мамою! І виклик. І гарантія, що все буде краще, ніж учора. Бо задля дітей відбувається корекція жінки, її суті та можливостей.
А потім і внуків від вас забиратиму.
Задайте своє запитання
Якщо у Вас виникли запитання, обов'язково задайте їх у клініці Isida за телефонами:
0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),
+38-044-455-88-11 (для міжнародних),
через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11
Також можливо задати своє запитання на спеціально створеній для цього формі сайту.
