Ірино Устинівно, скажіть, будь ласка, чим Вам запам’ятався перший день в ISIDA?
До цього дня я йшла дуже тяжко – на попередньому місці працювала майже 25 років і покинути його було майже неможливо. Почувалася я збентеженою і тому, що клініку ще будували, ми самі все збирали, мили, розставляли по місцях. Тривожно було, чи все вдасться так, як сподіваємось. Але сьогодні вже можна сказати, що вдалося, і це – чудово!
Як Вам вдається згуртувати колектив?
Вони від початку згуртовані і дуже відповідальні. Ті дівчата, з якими я прийшла сюди з Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, – це зараз моя сім’я. Мені не треба їм нічого казати – вони самі знають усе бездоганно. Інші, напевно, дивляться, як працюють старші колеги, і намагаються робити саме так. І я пишаюсь тим, що за весь час існування нашого пологового від нас не пішла жодна акушерка. На мою думку, це має велике значення.