Як давно Ви працюєте в ISIDA?
В ISIDA я вже 10 років. Рівно через місяць буде 10 років.
Розкажіть, як Ви прийшли сюди?
Я прийшла в ISIDA, щойно закінчила університет. Я була ще зовсім молода амбіційна дівчинка, яка хотіла про все дізнатись. Мене завжди тягнуло до медицини, я довго розмірковувала – піти в медицину чи обрати іноземні мови та бути перекладачем. Я обрала другий варіант, але, коли прийшла в ISIDA, то зрозуміла, що зможу поєднати обидві мрії. Тут я пройшла шлях від асистента генерального директора до менеджера з якості. Ось зараз очолюю міжнародний відділ, працюю лише з іноземними клієнтами, тож моя робота має стосунок і до медицини, і до іноземних мов.
Чому Ви прагнули працювати в сфері медицини?
Мені завжди це було цікаво, завжди хотіла допомагати людям, і я розумію, що це всередині мене, в самому серці. Багато чого я пропускала через себе вже у школі. І коли постало питання – медицина чи не медицина, – я, на жаль, не склала одного іспиту, тому не потрапила до медичного університету.
Тобто медицина для Вас – це допомога людям?
Так, насамперед.
А можете пригадати свій перший день в ISIDA? Якими були враження, думки, відчуття?
Відчуття були приголомшливі. Я розуміла, що йду нібито до пологового будинку – так писали про ISIDA на багатьох ресурсах в інтернеті (я моніторила інформацію, перш ніж прийти сюди). Я думала, що прийшла до пологового, але з’ясувалось, що тут багато інших чудових напрямів, зокрема і лікування безпліддя. Це була для мене нова тема. І я сама почала читати, самостійно дізнаватись, щось питати у лікарів, а дещо підслуховувати на їхніх внутрішніх конференціях і нарадах. Для мене це було відкриттям – що є люди, які можуть допомогти в такому питанні.
Зараз Ви дуже близькі до цієї теми в роботі з іноземними пацієнтами. Скажіть, адже у них зовсім інша культура, традиції, ставлення. Яким чином вдається знаходити з ними спільну мову і навіть підтримувати їх? Адже вони приходять до ISIDA зі складними проблемами, і надати в такій ситуації психологічну підтримку здається неможливим.
Дійсно, ми працюємо на результат, але він не завжди буває позитивним. І я разом зі своїм помічником-координатором виступаю в такому випадку не просто як ланка зв’язку між лікарем і лікуванням, а й дуже часто як психологи. Можливо, це здається перебільшенням, бо ж у нас немає відповідної освіти. Але щодня нам доводиться першими чути розповідь пацієнта про всі складнощі та знаходити правильні слова у відповідь. Адже якщо не дати одразу правильної поради, саме лікування може пройти трохи інакше, навіть якщо брати до уваги лише медичні аспекти. Бо дуже багато чого у людини саме в голові. Як вона налаштується на лікування, так воно і пройде. Тому ми ще й підтримуємо як психологи.
