Розкажіть, як Вам вдалося візуалізувати власну мрію?
Ще в ті часи, коли клініку тільки почали будувати, я із дитиною ходила повз неї (бо живу поруч) і спробувала здогадатись, що це буде. Теоретично на території медичного містечка мав би бути якийсь медичний заклад. Але який саме? Оскільки я за фахом акушерка, то вдома всім казала: було б добре, якби це був пологовий, я тут працювала б. І згодом ця мрія здійснилась – я прийшла сюди працювати, дуже раділа цьому.

Чому Ви обрали медицину?
Мені завжди здавалось важливим те, що акушерка – це перша людина, яка зустрічає дитину в цьому світі. Це найблагородніша професія не лише серед інших, а й у самій медицині. Тому і коли я навчалась, і коли була на практиці, прагнула працювати в пологовому залі. Це була моя найзаповітніша мрія. А тепер це вже досвід. Таких зустрічей було вже багато, і щоразу я щаслива, наче вперше.

Які Ваші перші враження від пологів?
Мабуть, трохи тривоги. Бо пологи – це велике таїнство народження, і сльози радості, і перший крик. І хоч би якими були пологи – першими чи сотими – ця тривога, цей неспокій кожного разу.

Розкажіть про свій перший день в ISIDA?
Перший день – це день співбесіди. Одразу за вхідними дверима мене вразив масштаб – великий світлий хол, кульки під стелею, відчуття надзвичайності. Все дуже красиво, навіть досконало. Потім, коли я вже прийшла на роботу, дуже сподобався колектив. Не просто чудові люди, а ніби одна велика сім’я. Мене зустріли дуже доброзичливо і це було прекрасно!

Через стільки років роботи в ISIDA, як Ви вважаєте, в чому її головна місія?
Мабуть, головне – це бути важливою ланкою в ланцюжку подій, які приносять у родину щастя, дитячі усмішки і радість.

Яким словом Ви охарактеризували б ISIDA?
Для мене ISIDA – це красивий сад. Тут багато садівників. Одні висаджують квіти, інші – піклуються про них протягом 9 місяців. Потім ці квіти забирають щасливі батьки та відводять додому. Для мене це щасливий сад, у якому народжуються мрії.

Ви в ISIDA вже 13 років. Можете підбити підсумок?
Це великий життєвий етап не лише для мене, а й для всієї родини ISIDA. Насамперед для людей, які тут працюють. Трохи менше – для тих, хто звертається сюди по допомогу. За дев’ять місяців ми встигаємо стати друзями. Ми намагаємось, щоб кожен виходив зі стін ISIDA з відчуттям щастя.

Які Ваші побажання колегам із нагоди 26-річчя?
Бажаю ходити на роботу з усмішкою, радіти життю, очікуваним і неочікуваним зустрічам. Я завжди радію, коли пацієнтки надсилають мені фото дітей. Це означає, що вони щасливі і хочуть поділитись радістю.

Так, Ваша славнозвісна усмішка підтримує всіх навколо. Що це, Ваша енергія чи якийсь секретний прийом?
І енергія, і прийом. Дійсно, бувають різні обставини, бувають і сльози на очах, але з усмішкою на обличчі можна подолати геть усе.

Ще одне складне запитання. Пацієнти бувають у різному настрої, з різним характером. Як Вам завжди вдається порозумітися?
Для мене кожен пацієнт – це друг. А друзів ми любимо в будь-якому стані. І коли любиш людину, то деяких недоліків просто не бачиш.

ISIDA відома унікальною корпоративною культурою. Як Ви вважаєте, в чому секрет її походження?
Походження культури – це сам колектив. Краса саду – досягнення кожного садівника. Просто коли любиш свою роботу, людей навколо, у тебе такий особливий стан і відчуття, що все складається природно.

Розкажіть про якийсь особливий випадок, який припав Вам до душі?
У нас із Вікторією Віталіївною Максимовою багато пацієнтів, і кожен – особливий. Кожен запам’ятовується назавжди. Дуже складно виділити когось одного. Всі – найдорожчі. І це таке особливе відчуття перемоги – коли щасливі матусі діляться фото своїх малюків!