Часи роботи
  • ISIDA Медмістечко
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Оболонь
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Лівобережна
  • Понеділок – субота 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Печерськ
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00

Cиндром Ашермана

Внутрішньоматкові синехії або синдром Ашермана — це проблема, з якою стикається багато жінок в бажанні завагітніти. По різним статистичним даним, відсоток пацієнтів з діагнозом синдром Ашермана варіює від 2.2 до 22% у безплідних пар. В жінок, які мають проблеми з менструацією та репродуктивні втрати в анамнезі статистичні дані появи синехій варіюють від 2.8 до 45.5%. Незважаючи на статистику, хвороба піддається діагностиці та лікуванню, що дуже важливо для планування наступної вагітності.

Загальні відомості

Синдромом Ашермана називають облітерацію (заростання, заповнення) порожнини матки сполучнотканинними спайками, процес проявляється основним симптомом — аменореєю, тобто відсутністю менструації. Хвороба призводить до невиношування вагітності або безпліддя та порушення менструального циклу.

В медичному світі існує безліч класифікацій внутрішньоматкових синехій. Вони базуються на різних способах дослідження.

Так за гістологічною будовою виділяють 3 ступені (видалити – це пацієнтам не цікаво):

  1. Плівчасті зрощення, які легко розсікаються трубкою гістероскопа. Вони утворюються з клітин базального ендометрію і відповідають легкій формі синдрому Ашермана.
  2. Середній ступінь характеризується фіброзно-м’язовими розростаннями, що кровоточать при розсічені.
  3. Тяжкий ступінь синдрому Ашермана описується, як сполучнотканинні внутрішньоматкові синехії, які важко розсікаються.

Залежно від об'єму залучення простору матки створена класифікація з трьома ступенями важкості:

  1. Якщо спайки займають 25%, вони тонкі та не розподіляються по дну матки та в гирлах маткових труб, кажуть про перший ступінь.
  2. Якщо виявляэться 25 — 75% зайнятого простору синехіями, часткове заростання дна матки да гирлів маткових труб, говорять про другий ступінь синдрому Ашермана.
  3. Більше 75% облітерованої матки відповідає третьому ступіню.

Найрозповсюдженіша класифікація, яку використовують оперативні гінекологи (замінити на) гінекологи-хірурги, була створена європейською Асоціацією гінекологів-ендоскопістів. Базою класифікації виступили відомості, отримані при гістероскопії — “золотим стандартом” дослідження при синдромі Ашермана. Виділяють п’ять ступенів:

  1. Тонкі, ніжні синехії, які легко розсікаються. Візуально знаходять вільні гирла фалопієвих труб.
  2. Густа, одиночна спайка, яка об’єднує ізольовані частини матки. Вона не розсікається гістероскопом. Гирла маткових труб проглядаються.
  3. Множинні синехії, які об’єднують ізольовані частини матки. Одностороннє заповнення спайками гирла маткової труби.
  4. Облітерація гирл двох маткових труб та часткове заростання тяжами порожнини матки.
  5. Остання стадія об’єднує у собі фіброутворення та рубцювання ендометрію у поєднанні з будь-яким ступенем синдрома Ашермана при порушеннях менструального циклу.

Причини виникнення

Лікарі виділяють три основні причини, які провокують розвиток синдрому Ашермана: травма, інфекційний агент, гіпоестрогенія. Саме ці фактори на думку багатьох спеціалістів, являються пусковими механізмами розвитку внутрішньоматкових спайок.

Порушення базального шару ендометрія в ході оперативних втручань — основна причина розвитку синдрому Ашермана:

  • при перериванні вагітності;
  • при діагностичних вискоблюваннях ендометрію;
  • при постановці внутрішньоматкових контрацептивів;
  • при виникненні ендометріальних поліпів у порожнині матки;
  • при операціях на порожнині матки.

Інфекційний агент приєднується під час розвитку запалення ендометрію — ендометриту.

По деяким відомостям інколи причиною розвитку синдрому Ашермана можуть ставати:

  • генітальний туберкульоз;
  • променеве лікування органів малого тазу;
  • завмерла вагітність в анамнезі: залишки плаценти можуть стимулювати активність фібробластів (клітин, що ініціюють розвиток сполучної тканини) до повної регенерації ендометрію.

Симптоми та ознаки

Симптоми синдрому Ашермана напряму пов’язані зі ступенем та локалізацією облітерації порожнини матки. Основні симптоми, на які потрібно звернути увагу:

  • Порушення менструального циклу: гіпоменорея (зменшення виділень) або аменорея (менархе взагалі зникають). Це дуже серйозний симптом саме при внутрішньоматкових розрастаннях, тому що облітерація нижнього відділу матки може провокувати гематометру (скупчення крові в порожнині матки).

  • Безпліддя:
    • Через неможливість проникнення сперматозоїдів у трубу і порожнину матки, тому що сполучнотканинні спайки являються фізичним бар’єром для них (трубно-перітонеальний тип).
    • Через заповнення спайками внутрішнього простору матки, що ускладнює імплантацію ембріона.

  • Ускладнення під час вагітності (порушення при формуванні плаценти), викидні, завмерлі вагітності. Неефективність ЕКО (це російською. ЕКЗ-ектракорпоральне запліднення) (штучного запліднення).

Діагностика синдрому Ашермана

Діагностика наявності спайок основується на “золотому стандарті” досліджень — гістероскопії. Це інструментальний тип дослідження, який допомагає візуалізувати порожнину матки усередині. Окрім цього гістероскопія дозволяє:

  • забирати фрагменти тканин на біоптичне дослідження;
  • видаляти залишки плідного яйця;
  • видаляти прирослі внутрішньоматкові спіралі;
  • оприділяти (визначати) найкращий метод хірургічного втручання при наступних операціях.

При гістероскопії, ендоскопіст бачить безсудинні тяжі білого кольору, різної платності (щільності) та довжини. Визначається заростання порожнини матки та її деформація.

Інші методи діагностики:

  • Гормональна діагностика зазвичай негативна. При виписуванні лікарем естрогенів та прогестеронів, менструальноподібна кровотеча не виникає .
  • Метод Пайпель-біопсії. Це безболісне швидке втручання в порожнину матки з наступним взяттям ендометрію для дослідження в лабораторії. Виконується метод спеціальною тонкою трубкою діаметром 3 мм з поршнем. Гінеколог вводить її в порожнину матки, натягує поршень на себе, і завдяки утворенню від’ємної тяги, фрагменти ендометрію збираються з різних частин матки без неприємних відчуттів для пацієнтки.

Інші інструментальні методи дослідження показали свою малоінформативність:

  • УЗД органів малого тазу при синдромі Ашермана не завжди показує точний діагноз. Узист може побачити нерегулярні (замінити на) Можна виявити нерівні контури ендометрію та анехогенні утворення (такі, що не відбивають ультразвук наприклад, гематометра - видалити).
  • Гістеросальпінгоскопія дозволяє поставити діагноз, проте саме цей спосіб діагностики часто призводить до псевдопозитивних результатів через наявність в порожнині матки слизу, залишків ендометрію.

Лікування синдрому Ашермана

Основа лікування синдрому Ашермана полягає в малотравматичних інвазіях в порожнину матки для видалення спайок, у відновленні фертильності та нормальної менструації. Основний метод лікування — розсічення спайок під візуальним контролем (гістероскопія).

В залежності від ступеню розвитку внутрішньоматкових синехій обирають метод розсічення:

  • корпусом гістероскопа;
  • щипцями;
  • ендоскопічними ножицями;
  • гістерорезектоскопом;
  • лазером.

Для виключення можливості перфорації матки оперативне втручання синдрому Ашермана проводиться під контролем УЗД. Інколи підключають лапароскопію.

Наступним етапом лікування синдрому Ашермана являється циклічна гормонотерапія для відновлення структури та функцій ендометрію. При внутрішньоматкових спайках НЕ призначають оральні контрацептиви (КОК), тому що вони провокують атрофічні зміни в тканині.

Якщо синдром Ашермана виник через інфекцію, призначається бактеріологічне дослідження мазків, фрагментів біопсії. Виписуються антибактеріальні препарати.

Можливі ускладнення, прогнози та профілактика

Прогноз лікування перш за все залежить від тяжкості синдрому Ашермана та причини його появи. Найгірші результати отримували жінки зі спайками туберкульозного генезу. Після оперативного лікування частота повторного заростання синехіями варіює від 3% до 23%.

Після хірургічних втручань вагітність наступала в 40 — 60% випадків.

Основні ускладнення, пов’язані з вагітністю при синдромі Ашермана (видалити, бо повторюється):

  • викидні;
  • завмерлі вагітності;
  • післяпологові ускладнення;
  • передчасні пологи.

Профілактика синдрому Ашермана заклечається (полягає) у запобіганні утворенню спайок у жінок репродуктивного віку:

  • регулярні профілактичні огляди у гінеколога;
  • використання бар’єрних методів контрацепції;
  • планування вагітності;
  • призначення тільки необхідних внутрішньоматкових діагностичних маніпуляцій;
  • своєчасне лікування генітальних інфекцій;
  • профілактика абортів.

Отже, синдром Ашермана — це порушення менструального циклу або повна відсутність менархе, що пов’язане з утворенням сполучнотканинних спайок. Основні причини: травмування базального шару ендометрію, гіпоестрогенія та інфекція статевих органів. Лікування тільки хірургічне з наступною медикаментозною підтримкою гормонами для формування ендометрію та відновлення його функцій. Синдром Ашермана піддається лікуванню, проте може давати рецидиви. Для профілактики важливу роль грають: свідоме планування вагітності, бар’єрні методи контрацепції та лікування генітальних інфекцій.

Статті