Оксана і Віталій познайомилися одне з одним 17 років тому, шість років зустрічалися, а потім одружилися, вже плануючи появу малюка у своїй сім'ї найближчим часом. Але в житті все вийшло інакше – люблячому подружжю довелося пройти дуже непростий шлях завдовжки в 11 років.
І їхнє нинішнє щастя настільки повне, що вони, не приховуючи і не соромлячись досить інтимних подробиць свого життя, з неймовірною радістю та готовністю надихають своєю історією людей, які так само, як і вони в недавньому минулому, мріють про дітей і, можливо, інколи втрачають віру...
«Оксана і Віталій Самойленки – особлива пара, – каже Мирослава Вацик, лікар-репродуктолог, кандидат медичних наук. – Адже в цьому випадку ми вирішували проблему безпліддя за чоловічим фактором. Причому Віталію довелося зважитися на психологічно нелегку для чоловіка медичну маніпуляцію. Але бажання мати дітей у цій сім'ї було настільки сильним, що вони зуміли подолати всі свої побоювання і, ані на секунду не втрачаючи віри в успіх, здобули своє довгоочікуване щастя.
Треба зазначити, що безпліддя за чоловічим фактором, усупереч поширеній думці, – не така вже й рідкісна проблема. І якщо раніше ми говорили про те, що жіночий фактор безпліддя – це приблизно 70% випадків, то зараз у нас є всі підстави стверджувати, що ситуація змінилася і ми маємо 50х50. У відповідь на цей виклик реальності сучасна репродуктологія пропонує дедалі ефективніші та безпечніші методи вирішення проблеми безпліддя за чоловічим фактором. І сім'я Самойленків з їхньою чудовою крихіткою Машею – яскраве підтвердження цього».
Оксано, як давно Ви почали планувати вагітність?
Ми досить довго зустрічалися з Віталієм – аж шість років. Багато наших друзів, поки ми зустрічалися, одружилися, народили діток. І в якусь мить виявилося, що ми з Віталієм – єдині, хто приходить на дружні вечірки, просто гуляє тільки вдвох, без дітей. Тому ми вирішили, що наша перша дитина народиться дуже швидко, невдовзі після весілля.
Віталію, Ви теж дуже хотіли дитину?
Я хотів дитину, і неодмінно дівчинку, ще до весілля. І вирішив для себе: якщо Оксана ще до весілля завагітніє, але не захоче няньчитися, ну, буде вчитися або просто «не нагулялась ще», то нехай вона займається, чим планувала, а я буду «мамою» – буду годувати, купати, гуляти. Дуже хотілося мати малюка!
Оксано, коли ви зрозуміли, що у вас є проблема і вам потрібна допомога лікарів?
Через рік після весілля ми зрозуміли, що в нас щось не так і нам час звернутися до професіоналів. Ми тричі робили ЕКЗ і тричі нічого не вдавалося. А потім ми прийшли на проект СТБ «Рік по тому» і потрапили до клініки ISIDA.
Віталію, Ви готові були вдатися до допомоги донора? Дуже сильне для чоловіка рішення...
Я ж казав, що дуже хотів дитину, а які в неї гени – яка різниця? Батько – той, хто няньчить, хто піклується про майбутнє дитини. А запліднення – це не так важливо.
Оксано, як Ви дізналися, що вагітність настала?
Попри те, що нам 11 років не вдавалося завагітніти, попри три невдалі спроби ЕКЗ, цього разу ми були абсолютно впевнені в успіху. Напевно, нам передалася впевненість нашого лікаря і взагалі всієї клініки – ми почувалися тут не як у лікарні, а як у родині, де всі рідні і всі від щирого серця прагнуть допомогти.
Нас попередили, що в перші два тижні після ЕКЗ не варто робити тести, щоб не було хибного результату. Тому ми стійко витримали цей термін і поїхали здавати кров на аналіз. Ми здали кров о 8-й ранку і повинні були чекати результатів до 14-ї години. Ми насилу витримали ці шість годин... А коли зайшли в кабінет лікаря і коли один лікар передавав листочок із результатами аналізу іншому, я побачила, що там записано рівень ХГЛ більше 300. Я вже знала, яким буває рівень цього гормону під час вагітності, і мені вже не треба було говорити про те, що вагітність настала. Радість була просто надзвичайною.
Віталію, а Ви що відчули?
У ту мить мені здавалося, що я можу від радості підняти на руках усю будівлю ISIDA, а потім поставити на місце... Ми чекали цього 11 років, стільки лікарів обійшли, навіть нетрадиційну медицину пробували. А тут – раз! І ми вагітні.
Оксано, що скажете про перебіг Вашої вагітності?
Жодних специфічних ознак вагітності в мене не було, тому, щоб переконати саму себе в тому, що я вагітна, я вдома зробила тест. Дуже хотілося побачити заповітні дві смужки. Через якийсь час ми поїхали на перше УЗД і побачили на екрані монітора, як б'ється серце нашої дитини. Через два тижні ще раз поїхали. І сердечко нашого малюка було вже на півекрана, грубо кажучи.
Віталію, Ви пам'ятаєте цей момент?
Так, пам'ятаю. Але значно краще я пам'ятаю день, коли ми дізналися, що в нас буде дівчинка. Ми їхали на УЗД і я чомусь був упевнений, що нам скажуть «У вас буде син». А коли сказали, що буде дівчинка, я не міг повірити і попросив лікаря ще раз подивитися. Вона каже: «Та я ж двічі дивилася!» А я прошу втретє глянути. Дуже хотів доньку. І ніяк не міг повірити, що всі мрії здійснюються одразу: і вагітність настала, і дочка буде. А коли вийшли з кабінету, мені на думку спало «Маша народиться!» Так і залишилося ім'я – Маша. Але навіть після появи Маші на світ, коли я вже хотів телефонувати бабусям і повідомляти радісну звістку, я раптом засумнівався – а точно дівчинка? Навіть у лікаря ще раз перепитав. Ніяк не міг повірити такому повному щастя.. . Оксана: А я остаточно повірила, що вагітна, коли перестала влазити в свою курточку. Єдиним симптомом мого стану була сонливість – цілих три місяці я спала мало не цілодобово.
Віталій: Так, бували дні, коли Оксана прокидалася зранку, йшла на кухню снідати і, ще не закінчивши снідати, казала: «Щось я втомилася, піду посплю». І йшла знову спати.
А як пройшли пологи? Ви їх боялися?
Страху перед пологами не було жодного, я заздалегідь знала, що потраплю в хороші руки, і зовсім не хвилювалася. Тому, коли все почалося, не злякалася. Я знала, що мені допоможуть і все зроблять так, як потрібно. Якщо має бути біль, нехай він буде. Але коли мені запропонували анестезію, я не побачила сенсу терпіти біль. Навіщо? Якщо є можливість перенести все значно легше, то цим треба скористатися.
Ми були на семінарі «Радість народження» і нам дуже сподобався виступ лікаря-анестезіолога. І коли я під час пологів погодилася на анестезію, до палати увійшов саме той лікар, який так нам сподобався на семінарі. І я зовсім заспокоїлася, повністю розслабилася. Пологи мені дуже сподобалося, спочатку тільки трохи поболіло, а потім болю не було. Лікар і акушерка сіли до мене на ліжко і розповідали, що відбувається та що я повинна робити. Домашня така обстановка. Дуже добре все пройшло.
Що Ви відчули, коли дитину поклали вам на груди?
Перша думка була, що я відчуваю те саме, що відчувала, коли моя дівчинка була всередині мене. Вона так само б'ється колінками, тільки це вже не всередині, а зовні. І очі в неї були такі великі! Я не вірила, що нарешті після стількох років очікування я стала мамою. Але настало розуміння, що нас уже троє...
Чи не боялися Ви неминучих клопотів, пов'язаних із народженням дитини?
Жодних страхів у нас не було, ми так довго чекали на дитину, що внутрішньо вже змирилися з недоспаними ночами та іншими «проблемами». Життя, звісно, змінилося – все закрутилося навколо дитини.
Віталій: А я ніяк не можу звикнути до Машиного плачу. Коли вона плаче, мені стає так важко, що я можу навіть вийти з дому, аби не чути її крику. Увечері, коли Маша лягає спати, дуже важко, так шкода її!
– Слабкий у нас тато, – сміється Оксана.
Оксано, як Ви вважаєте, що у Вашому випадку стало гарантією успіху?
Ми так довго хотіли дитину, так вірили в те, що нам усе вдасться, що інакше, напевно, не могло і бути. Все зрештою склалося: ми знайшли клініку, в якій нам зуміли допомогти. Ми знайшли лікаря, яка переконала Віталія погодитися на маніпуляцію і так спокійно та впевнено відправила нас вагітніти. Доля подарувала нам чудових акушерів, прекрасного анестезіолога. Ми потрапили до ISIDA, як до сім'ї. Нас прийняли, нам допомогли вирішити нашу проблему, і ми пішли щасливими.
Що Ви можете порадити тим парам, які так само, як і ви, від дня весілля мріють про дітей?
Вірити в те, що все можливо. Не впадати у відчай, не боятися зробити перший крок – звернутися до репродуктологів, пройти повне обстеження, зрозуміти причину та почати працювати над її усуненням. Якщо не вдається з першого разу – що ж, отже, треба зробити це ще раз. Треба шукати свою клініку, свого лікаря. Ми знайшли. Тож цей величезний і щасливий шанс є й в інших.
Задайте своє запитання
Якщо у Вас виникли запитання, обов'язково задайте їх у клініці Isida за телефонами:
0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),
+38-044-455-88-11 (для міжнародних),
через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11
Також можливо задати своє запитання на спеціально створеній для цього формі сайту.
