6 років тому ми вперше задумалися про дитину. Здавалося, що місяць-два і на тесті ми побачимо бажані дві смужки. Щомісяця будуть фото зростаючого животика, в рамочках фото з УЗД, народження крихітки, молоді батьки... і продовження казки, нескінченної і безхмарної.
Через рік почалися обстеження, гормони, пошук діагнозу. Постановка одного і зняття іншого. І в кожній клініці все спочатку, аналізи, гормони, запевнення, що тепер точно все вийде. І так ще близько 3 років. Нескінченні клініки чергувалися з перемиканням уваги, але результату не було і повністю переключитися було неможливо.
А потім ми потрапили в ISIDA. І раніше замислювалися про цю клініку, але якось не звертали увагу, щось пробували кудись ходили. А потім за тиждень кілька людей порадили прийти сюди. Одна лікар нам сказала – "йдіть до Хажиленко Ксенії Георгіївни і вже на початку літа підете з животиком".
Перша ж консультація вселила мені впевненість і я зрозуміла, що з Ксенією Георгіївною і Дашею Кінюк ми обов'язково прийдемо до нашої мрії. Так вийшло, що в той рік довелося відкласти початок лікування. Але вже в наступному - 2016 - ми були впевнені, що все вийде.
Це був непростий період, але ми відчували підтримку, увагу, розуміння Ксенії Георгіївни і Даші. Їх професіоналізм і впевненість не давали нам приводів для сумнівів. Так, іноді до мрії йдеш довше, ніж хотілося б, але воно того варте. Ми розуміли, що невдачі це теж досвід і кожен крок робить нас ближчими до мети.
В результаті обстежень, спроб ДРТ, ми прийшли до ЕКЗ.
Я не налаштовувалася, що все вийде з першого разу. Багато чула, що перше ЕКО це проба, а вже з другого шансів більше. Було багато страхів на початку протоколу. А в день перенесення, коли всі зробили, мені в руку вклали фото УЗД і сказали – "а ось і твій малюк". Я не можу передати ті емоції. Звичайно, це був початок, ніхто не знав як все буде. Але це був уже МІЙ малюк, НАШ.
І ось через днів 7, не дочекавшись ХГЧ я зробила тест, і вперше в житті побачила дві смужки. Я не передам емоцій своїх і чоловіка. Переповнює щастя і бажання запам'ятати цей момент, прожити його вдвох і в повній тиші. Тільки з неймовірним, до тремтіння, щастям всередині. І через хвилин 30, ми задавали один одному одне питання – "це правда? це відбувається з нами? ".
А ще через кілька днів був дзвінок і результат ХГЧ все підтвердив. І це був початок літа.
А потім були фото животика, були УЗД і ретельне вклеювання їх у блокнотик. Були заповітні – "у вас буде дочка" ... А зараз в руці крихітна долонька. Поцілунки улюблених п'ят. Перше впізнавання батьків, перші посмішки.
Я не можу підібрати слів, щоб висловити як ми вдячні Ксенії Георгіївні, Даші, Жені, які були з нами, підтримували і завдяки яким, ми точно знаємо як виглядає щастя.
Дякуємо!
31 березня 2017 р. 07:52
