Часи роботи
  • ISIDA Медмістечко
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 21:00
  • ISIDA Оболонь
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Лівобережна
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Печерськ
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00

Невиношування вагітності: одна з реальних історій у практиці клініки ISIDA

14 травня 2018

На прохання нашої героїні ми не будемо називати її імені і не публікуватимемо її фото. Прочитавши її історію до кінця, ви зрозумієте, чому. Скажемо лише, що А. – мати двох чарівних дівчаток – казахської національності, живе з родиною в Москві, а проблему невиношування вагітності вирішувала в Києві, в клініці ISIDA.

Розповідаючи про те, як їй вдалося впоратися з проблемою невиношування вагітності, А. навмисно не заглядала у свої медичні записи, хотіла, щоб розповідь була саме про те, що залишилося в пам'яті серця. «А те, що милосердний час стер із пам'яті, ворушити не хочеться, занадто це важко», – сказала А.

Почну з самого початку, тому що наша історія незвичайна, дійсно Богом благословенна. Початок, утім, звичайний: ми з чоловіком одружилися й у нас народилася донька. У мене були проблеми з нирками, тому народилася наша дівчинка з допомогою кесаревого розтину.

Це був кінець 90-х – початок 2000-х: ми всі тоді вели битву за матеріальне благополуччя. І в ті роки я вчинила гріх – зробила два аборти, були також викидні на маленькому терміні, які мене не стривожили. Коли старша донька пішла до школи, ми задумалися про другу дитину. Я вже була вагітна, коли ми переїхали до Києва, в чоловіка був контракт на три роки. Жили ми просто чудово, з нетерпінням чекали появи на світ другого нашого малюка. Але на дуже пізніх строках, уже після 6-го місяця, дитина завмерла... Ми пережили це як у страшному сні...

Коли я вже почала оговтуватися після втрати, то випадково зустрілася з дружиною одного з колег чоловіка. Вона заміжня за голландцем, сама українка. Жінка розповіла, що в 50 років народила свою першу дитину. Це стало можливим завдяки клініці ISIDA, а супроводжувала всю вагітність лікар Хажиленко Ксенія Георгіївна. Я її вислухала, записала прізвище лікаря і... забула цю розмову.

Наступного року я знову завагітніла, уже близнюками. І на п'ятому місяці – знову біда, я втратила своїх дітей... У ті страшні дні я поговорила з однією мудрою жінкою-терапевтом, вже у віці. Вона дала мені дуже слушну пораду: сказала, що нам треба знайти одного хорошого лікаря, який вестиме нас від перших днів вагітності до народження дитини. Ось тоді я й записалася на прийом до Хажиленко Ксенії Георгіївни.

Напередодні візиту до клініки мені приснився сон, у якому я бачила ікону святого Георгія, а голос сказав: «Якщо хочеш сина – попроси в нього». І я почала молитися.
Під час другого візиту до лікаря я звернула увагу на її по батькові – Георгіївна. І сприйняла це як добрий знак.

реальна історія про довгоочікуване материнство

Спілкуючись із Ксенією Георгіївною, була подивована її незвичайним методом роботи. Вона працює, як професійний детектив. Тобто всі мої сумбурні розповіді, старі довідки, виписки, результати нових аналізів вона звела в єдиний алгоритм. І визначила чотири основні мої проблеми. Перша – внутрішній шов після кесаревого був дуже погано зашитий, надто грубий рубець. Друга – антифосфоліпідний синдром, третя – імунні порушення, тобто мій організм відкидав плід як чужорідне тіло. Четверта проблема – ендометріоз і пам'ять клітин. Це було 8 років тому.
Можливо, я щось забула, але не хочу піднімати зараз свої медичні документи, хочу розповісти свою історію на живих жіночих, материнських емоціях.

Я була дуже слухняною пацієнткою – виконувала всі призначення лікаря, проходила всі обстеження, приймала ліки, спеціальні вітаміни, я робила все, що призначала мені Ксенія Георгіївна. Але тут у чоловіка закінчився контракт, ми виїхали з України і я того ж місяця завагітніла. Усю свою вагітність провела в горизонтальному положенні. Робота, турбота про дім, про дочку-школярку, догляд за мною (уколи, аналізи) – все це лягло на плечі мого чоловіка. Весь цей час Ксенія Георгіївна, без перебільшення – лікар від Бога, вела мою вагітність практично в онлайн-режимі. Ми жили в іншій країні, вона не мала в нас матеріальної зацікавленості, вона вела нас тільки на своєму альтруїзмі, особистому ентузіазмі. Ми відправляли їй результати всіх аналізів, вона дивилася і говорила, що треба робити.

До лікаря за місцем проживання, молодого хлопця, я прийшла з товстою папкою аналізів, висновків, призначень. Він вирішив, що я теж лікар, настільки я була поінформована про всі свої проблеми. У такому режимі ми дотягли до 7 місяців. Пам'ятаю, як просила зробити на цьому терміні кесарів розтин. «Нехай він народиться, поки ще живий!», – просила я. Але вирішили почекати ще трохи, хоча б пару тижнів. Протягом цих двох тижнів у мене почалися проблеми з нирками. І одного разу, приймаючи душ, я зрозуміла, що стою в душовій кабінці, яка вся в крові. Я встигла покликати чоловіка, в мене запаморочилася голова. Чоловік викликав «швидку», заглянув у кімнату дочки та сказав: «Хоч би що відбувалося, не виходь із кімнати».

Для мене на той момент найважливішим було, щоб дочка не бачила цього всього і не злякалася. Я лягла на ліжко з єдиною думкою: якщо моя дитина помре, я хочу піти з нею. Мене зрозуміють жінки, які пережили завмирання вагітності. Це так жахливо – коли твоя дитина в тобі помирає. Це такий біль, така порожнеча! Ти не можеш собі пробачити, мучиш себе і своїх близьких, молишся, з величезним зусиллям виходиш із цього стану, але напівживою. Частина тебе вмирає з дитиною... У ті хвилини я розуміла, що мені вже забракне сил пережити загибель ще одного малюка, що я не зможу знову піднятися, жити далі. Мене врятувало те, що лікарі діяли дуже швидко: чоловік попросив підніматися вже з ношами, щоб не мучили мене і не ставили мені крапельниці, бо вени в мене були «плаваючими», це показник загального стану здоров'я. Не змогли б мені поставити крапельницю...

Прокинулась я вже на операційному столі і звернула уваги на очі анестезіолога. Встигла сказати йому: «Які ж у вас красиві очі!». І відключилася. Наступного ранку прокинулася після операції і мені принесли мою дівчинку – дитину з абсолютно азіатськими рисами обличчя, але з синіми очима. Це дійсно вимолена в Бога дитина...

довгоочікувана дитина

Щоправда, очі нашої дівчинки стали згодом карими, але не менш красивими. Після пологів ми написали Ксенії Георгіївні звіт. Коли вона зрозуміла, що це було відшарування плаценти, то сказала: «У нашому списку тільки цього бракувало».

Я не можу висловити словами свою вдячність Ксенії Георгіївні. Красива, розумна, сильна жінка, яка дійсно нам дуже допомогла. Це просто неймовірний професіонал, який веде вагітність настільки скрупульозно, вдумливо, уважно, що результатом стає справжнісіньке диво. Нашому диву, нашій дівчинці вже 6 років. Вона дуже балакуча, красуня, неймовірний згусток позитивної енергії. Вірить, що стане великою балериною. І мені смішно зараз згадувати, як я, дізнавшись на УЗД, що буде дочка, сказала чоловікові, що не зможу її любити – так сильно я хотіла сина і так сильно любила свою старшу дочку. Мені здавалося неможливим віддати частину своєї любові іншій дівчинці. Мій чоловік розсміявся тоді і сказав, що я буду не просто любити її, я буду її обожнювати. І мав рацію.

Я хочу сказати тим дівчатам, які теж пережили жах невиношування вагітності, смерть своєї дитини: «Не впадайте у відчай!» Коли дуже хочеш дитину, її душа вже поруч з тобою. І залишається тільки молитися та шукати професіонала, який допоможе цій душі прийти в цей світ. Ми таку людину знайшли. Це Ксенія Георгіївна Хажиленко. Благословенна українська земля, благословенні клініка ISIDA і Ксенія Георгіївна – вони подарували нам щастя.