Рібер Тетяна Вікторівна

Образование

• 1991-1997 рр. – Білоруський державний університет, факультет правознавства;
• 2002-2004 рр. – Познанський університет ім. Адама Міцкевича, факультет права і адміністрації;
• 2004-2007 рр. – Республіканський університет професійної освіти, факультет психології, диплом із відзнакою;
• 2015 р. – Московський інститут процесуально-інтегративної терапії, курс «Дитяча та сімейна інтеграційна психологія»;
• 2015 р. – Білоруський державний університет, курс з Еріксонівської терапії та клінічного гіпнозу;
• 2015 р. – Білоруський державний університет, курс «Десенсибілізація і переробка рухами очей»;
• 2017 р. – Інститут вищої психології та тілесної терапії, довгострокове навчання «Психіатрична пропедевтика».

Науково-дослідницька діяльність

Співавтор проекту та співвидавець книги «Территория правды. Родителям вход воспрещен!»

Наявність сертифікатів і дипломів

• 2017 р. – Центр психологічної освіти і підвищення кваліфікації, курс «Залежна поведінка, особистісні розлади та проблеми адаптації, психосоматичні порушення і психози розвитку»;
• 2019 г. - Семінар Алана Річардсона (Президент Міжнародної асоціації Процесуальноорієнтовного підходу в психології, Австралія), курс «Глибинні навички в процесуальній роботі. Робота з рівнем сутності ». Робота з травмою, поєднання духовних практик і західних методів психології.

Знання іноземних мов

• польська;
• білоруська.

Статті

Автор 9 наукових статей, надрукованих в спеціалізованих професійних виданнях.

Чому Ви вирішили стати лікарем? Що означає для Вас ця професія?

Мій шлях у психологію почався з юриспруденції – написання дисертації, кар'єрне зростання, безліч пам’ятних подій, захист курсової роботи на тему «Девіантна поведінка підлітків (у виховно-трудових установах)». Потім материнство, підтримка вчителів... І я дійшла висновку, що найголовніший у житті проект будь-якої людини – це діти.
Мій шлях у психологію почався з юриспруденції – написання дисертації, кар'єрне зростання, безліч пам’ятних подій, захист курсової роботи на тему «Девіантна поведінка підлітків (у виховно-трудових установах)». Потім материнство, підтримка вчителів... І я дійшла висновку, що найголовніший у житті проект будь-якої людини – це діти.
Жила, навчалася та працювала в Білорусі, Бельгії, Австрії, Польщі, Україні. Але зрозуміла, що мій дім там, де мій чоловік і мої діти.
Вважаю, що людині якісно вдається тільки те, що реалізує її внутрішні потреби. У мене є потреба допомагати дітям.
Консультую мовами, якими думаю (Muttersprache) і до яких не ставлюся як до іноземних мов. Це білоруська, російська та польська.