Часи роботи
  • ISIDA Медмістечко
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 21:00
  • ISIDA Оболонь
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Лівобережна
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00
  • ISIDA Печерськ
  • Понеділок – п'ятниця 8:00 – 21:00
  • Субота 9:00 – 21:00
  • Неділя 9:00 – 18:00

Захисник ФК «Шахтар» поговорив про виховання дитини з психологом Іриною Лісною

07 травня 2019

Захисник ФК «Шахтар» Богдан Бутко – молодий батько й учасник проекту «Супертато може» – відповів на запитання завідувача відділення реабілітації та психологічної підтримки клініки ISIDA, психолога Ірини Лісної і поставив їй зустрічні запитання на теми, які зараз найбільше його хвилюють.

– Як у вашій родині відбувається поділ обов'язків із догляду за дитиною, її вихованням? – запитала психолог Ірина Лісна.

– У нашій родині немає чіткого поділу обов'язків на зразок: «Я завжди вкладаю спати дитину, а ти з нею гуляєш». Кожен робить те, що в цю мить може зробити, – відповів Богдан. – Я значно менше часу проводжу з дитиною, ніж моя дружина, я більшу частину дня на роботі. Іноді я відчуваю, що мій син більше прив'язаний до мами, ніж до мене, краще її слухає, а вона – краще його розуміє. Це мене непокоїть…

Встреча психолога Лесной и футболиста Бутко

– Як не втратити зв'язок із дитиною через зайнятість на роботі? – запитав Богдан.

– Це проблема не тільки нашої країни, а й усього світу, напевно. Татусі дійсно менше часу проводять з дітьми через те, що більше часу присвячують роботі. Такі, принаймні, справи в більшості сімей у перші три роки життя малюка. Тому так важливо використовувати ті години і хвилини, які батькові вдається провести вдома, з повною віддачею для малюка. Наприклад, запитання «Як справи? Чим займалися сьогодні?» після повернення додому адресувати насамперед дитині, а потім – дружині. Так із погляду виховання буде правильніше. Що більше щирого інтересу до життя малюка Ви будете виявляти, то міцнішим буде між вами зв'язок.

До речі, батьківський авторитет значною мірою формується мамою. Якщо дружина вдень каже малюкові «Будеш погано поводитися – розповім ввечері татові» – вона формує батьківський авторитет. Але не варто перекладати відповідальність за формування батьківського авторитету на плечі дружини, не чекайте якогось спеціального часу, щоб встановити з сином довірчі стосунки. Пам'ятайте: кожна хвилина Вашого спілкування з сином виховує його.

Пам'ятайте про силу особистого прикладу: на власному прикладі навчіть сина визнавати свої помилки. Хлопчик повинен знати, що тато теж може бути не правий, але він не боїться в цьому зізнатися. Важливо також дотримувати свого слова: якщо тато пообіцяв, обіцянка повинна бути виконана. Або, якщо дійсно не вдається, малюкові треба пояснити, в чому проблема. Чесність має дуже важливе значення для виховання дитини.

Встреча психолога Лесной и футболиста Бутко

– А що робити, якщо на роботі неприємності? Як не перенести свій настрій на дитину? – запитав Богдан.

– Неможливо уявити собі сім'ю, в якій ніхто і ніколи не втомлюється, не сперечається одне з одним, не свариться. Дійсно, з роботи можна принести додому поганий настрій, а діти дуже інтуїтивні. І навіть якщо Ви намагаєтеся не показувати поганий настрій, дитина все одно це відчує та витлумачить по-своєму.

Тому завжди чесніше сказати прямо: у мене неприємності, в мене поганий настрій. Так формується довіра дитини до Вас. І коли в неї буде поганий настрій, вона знатиме, що про це можна сказати і батьки підтримають, зрозуміють. Створювати картинку нереально ідеальної родини для дитини не варто.

– Як впоратися з дитячими капризами, які часом нагадують істерику?

– Бажання наполягти на своєму в 2-3 роки для дитини природне і навіть похвальне. Однак бажання дитини в цьому віці нерідко бувають просто шкідливими для неї, а для батьків – нездійсненними. І тоді починається бунт, аж до істерики... Головна помилка більшості батьків у таких випадках – батьківська паніка і бажання якомога швидше заспокоїти дитину. Треба вміти відрізняти дійсно палке бажання дитини отримати щось від батьків від спроб маніпулювати вами. До речі, неадекватних бажань, як це часто люблять говорити батьки, в дітей не буває. Для дитини її бажання в момент його прояву – найадекватніше, найпалкіше. Тому спроби проігнорувати її бажання або, ще гірше, застосувати фізичне покарання – шкідливі.

Встреча психолога Лесной и футболиста Бутко

Дуже часто, практично завжди, не працює також спроба пояснити дитині в момент її капризу або істерики, чому ви не можете виконати її бажання. У такі хвилини дуже важливо насамперед заспокоїти малюка. І зробити це треба так, щоб дитина розуміла – ви її любите, навіть відмовляючись виконати її вимогу.

Дуже добре зазвичай у момент дитячої істерики працює метод «перемикання». «Подивися, яка машина (пташка, іграшка – однаково!). Діти дуже швидко зосереджуються на іншому, але перемикати дитячу увагу важливо зі своїм щирим інтересом. Малюки дуже добре читають вираз обличчя й обдурити їх чимось нецікавим не вдасться.

На жаль, спроби пояснити, чому саме ви не виконуєте капризів дитини, в момент дитячої істерики практично не працюють. «Достукатися» до малюка можна тільки тоді, коли він спокійний. Тому в момент дитячої істерики треба вдаватися до інших способів заспокоїти дитину. Хоч би яким був цей спосіб, пам'ятайте, що дуже важливо показувати дитині, що ви її любите, навіть якщо не даєте їй бажаного.

– У нашій родині є ще одна проблема, – трохи поскаржився Богдан. – Нам доводиться вдаватися до допомоги гаджетів, щоб нагодувати дитину. Як уникнути появи шкідливої звички?

– Поспостерігайте за собою. Коли ви і мама малюка їсте, це відбувається без телефона, без телевізора? Якщо ви під час обіду використовуєте їх, відучити малюка від гаджета не вдасться.

Встреча психолога Лесной и футболиста Бутко

І пам'ятайте, що, використовуючи гаджети під час їжі, ви створюєте дитині умови для маніпуляції вами: вона дуже швидко починає розуміти, що її харчування має для вас велике значення, й змушує вас укладати з нею угоду – обід в обмін на гаджет. Це погана практика.

Спробуйте замінити гаджет своїми розповідями, вигаданими історіями, жартами, можливо, пальчиковими іграми. Запропонуйте дитині, яка відмовляється їсти, татову тарілку, татове місце за столом, це часто спрацьовує – дитина ж усе хоче бути «як тато і мама».

Пам'ятайте: звичка обідати, дивлячись в екран, виникає швидко. І може залишитися на все життя.

– А якою Ви бачите професію свого сина? – запитала Ірина Лісна в Богдана Бутка.

– Я хотів би, щоб він досяг чогось більшого, ніж я у цьому житті. І я буду намагатися допомогти своєму синові зробити кар'єру у футболі. Але якщо він від цього відмовиться, я не буду заперечувати. Я не буду пригнічувати його бажання стати кимось. Чим він захоче займатися, тим і буде займатися», – відповів Богдан Бутко. І поділився з психологом своєю потаємною мрією мати ще дітей. Дівчинку.

– Яка оптимальна різниця у віці між дітьми? – запитав Богдан.

– Зараз дуже багато говорять про усвідомлене планування сім'ї. Дослідження показують, що оптимальна різниця між дітьми повинна становити три-чотири роки. Це з погляду фізіології. Але, з погляду виховання дітей, треба розуміти, що за такої різниці вони одночасно проходитимуть через вікові кризи, що трапляються кожні три-чотири роки. Кризи – це дуже цікаво, це становлення людини, вихід на новий рівень. Але до дитячих криз слід готуватися, розуміти, що відбувається.

Встреча психолога Лесной и футболиста Бутко

– Чи треба обговорювати зі старшою дитиною перспективу появи братика чи сестрички?

Дуже важливо в цьому питанні не припуститися стереотипних помилок. Запитання «Хочеш братика або сестричку?» можна поставити 1-2 рази, але наполягати на цьому не варто, тому що іноді дитина почувається обдуреною. Вона скаже «Так!», а батьки відкладуть цю справу на кілька років. І навпаки: вона скаже «Ні!», а братик або сестричка з'являться. Навіщо ж тоді запитували?

Усе-таки запитання, скільки дітей буде в родині та коли вони з'являться, має вирішуватися між батьками. Дитині досить знати, що така можливість існує.

Проект «Супертато може» – це частина кампанії «Щастя в 4 руки» від UNFPA, Фонду ООН в області народонаселення, в якому відомі батьки країни в розмові з експертами розкривають найважливіші теми батьківства та виховання дітей. Кампанія створена для залучення більшої кількості чоловіків до відповідального батьківства і рівномірного розподілу домашніх обов'язків – головних цінностей глобальної ініціативи MenCare: A global Fatherhood Campaign, до якої приєднався UNFPA.

Шукаєте клініку, фахівцям якої можна довірити здоров'я своєї дитини? Довіртеся фахівцям клініки ISIDA: запишіться на консультацію, зателефонувавши за номером 0800 60 80 80, +38 (044) 455 88 11. Або поставте нам своє запитання і ми обов'язково на нього відповімо.