«Енергії нашій Галині не позичати, з її темпераментом у неї може бути ще більше дітей», – так жартома говорять друзі про Галину Гуцу. Ця неймовірна жінка вкладає у своїх чотирьох дітлахів найкраще, тому вони, незважаючи на свій ще юний вік, досягли значних успіхів і, безперечно, є маминою гордістю.
Галино, у Вас весела дитяча компанія: Яну – 15 років, Єлизаветі – 7, Софії – 3, Артему – 6 місяців... П’ятого малюка не плануєте?
Ні, це фінал. У нас нічия: два хлопчики, дві дівчинки.
Старший син з’явився на світ в Ізраїлі – що вплинуло на вибір клініки в цій країні?
Узагалі пологи для мене були страшною темою. Тому чоловік сказав, щоб я не турбувалася – він сам усе влаштує якнайкраще. Питання про те, щоб народжувати в Україні, навіть не виникало. Ми обирали між Європою та Ізраїлем, але оскільки в Ізраїлі медицина на кілька кроків попереду, віддали перевагу цій країні. Тоді я думала: народжу одну дитину, та й годі. Я й уявити не могла, що їх буде четверо. Навіть зробила фотосесію, бо й досі не вірю, що в мене четверо дітей!
То як Ви зважилися ще на трьох?
Приблизно з п’яти років Ян став просити «сестричку Езілявєту»: писав листи Дідові Морозу, благав нас, ставив ультиматуми. По суті, він її у нас випросив. Ліза з’явилася на світ, коли ми переїхали з Одеси до Києва і Ян пішов до школи.
За другим малюком Ви вже «прийшли» в ISIDA?
У ISIDA народжувала моя подруга, я поїхала її провідати. Й одразу побачила, що рівень тут європейський. І не важливо, хто ти – сильний світу цього або звичайна людина – тут комфортно кожному. Також мене підкорили ставлення персоналу до клієнтів та організація процесів. Потім я приходила в ISIDA з сестрою, а пізніше сама перебувала під наглядом у лікаря. І переконалася, що ISIDA не поступається ізраїльській клініці. Крім того, в ISIDA немає мовного бар’єра. І ще дуже важливий момент: в Ізраїлі немає тієї любові та турботи – вона на нашому ментальному рівні. ISIDA для мене – Дім щастя. Тут тебе зустрічають, неначе ти – найважливіший у світі. ISIDA я пам’ятатиму завжди, адже тут відбулися найщасливіші події мого життя. До речі, після народження Лізи лікар сказала, що я повернуся сюди за третьою дитиною – я забула щось у палаті. А після появи на світ Софії чоловік навмисно сховав у клініці під подушкою мою резинку для волосся.
Чоловік так сильно хотів дітей?
Він у батьків один, і йому завжди хотілося велику сім’ю. Коли чоловік приходить додому, і всі діти наввипередки летять до тата, – тато щасливий! Він був присутній на всіх пологах, а на двох останніх так набрався сміливості, що навіть перерізав пуповину. І як важливо, що в такі відповідальні моменти чоловік був поруч зі мною. Адже поява на світ дитини – це продовження союзу двох сердець, і бути присутніми під час цього мають обоє.
А кого Ви з чоловіком більше хотіли – дівчаток чи хлопчиків?
Усі наші діти бажані! Я завжди думала, що син для чоловіка – то найбільша мрія, але це не так. Дівчинка для чоловіка – розчулення, ніжність, створіння, котре викликає емоції. Незважаючи на те, що у нас уже була донька, чоловік хотів ще – і на світ з’явилася Софія. А з Артемом у нас взагалі історія особлива. Після народження Софії ми вирішили, що Бог любить трійцю, і поставили на цьому крапку. Однак через деякий час чоловік заговорив про ще одного малюка. Я попросила тему закрити... А потім ми летіли в Париж, і чоловік раптом каже: «Поглянь, он на тій хмаринці сидить наша дитинка і так на нас чекає! Скажи мені «так», будь ласка». Тож в Артема французьке коріння. Одного разу мені сказали, що в минулому житті у мене не було дітей. Мабуть, тепер я свою місію виконала.
Ви працювали у великій компанії. Чи бачите свій подальший кар’єрний шлях нині?
Я мало що можу довірити комусь іншому, тільки зараз запросила няню. Мені важливо, щоб у дітей була грамотна, як і у їхніх батьків, мова, хороший смак – щоб вони отримували все те, що ми в них вкладаємо. У мене дві вищі освіти, я й уявити собі не могла, що сидітиму вдома. Однак з’ясувалося, що я з тих жінок, яким подобається бути мамами. Дитинство так швидко пролітає, тому наразі для мене найважливіша робота – робота з моєю «четвіркою». І саме це дає мені радість і щастя! Коли Елізабет запитують, ким вона хоче стати, донька відповідає: «Я буду мамою і художницею» – і мені, як її мамі, це приємно. Звісно, дівчинка має знайти себе в професії, але сім’я на першому місці. Не треба боятися запізнитися з кар’єрою, треба боятися запізнитися з материнством.
Ви щасливі?
Щастя – це родина. Щастя – це діти, їхнє здоров’я, їхні плани. Звісно, діти потребують колосальної витрати особистого часу, й інколи здається, що мене на всіх не вистачить. Але я намагаюся робити все можливе, щоб приділити увагу всім. Коли ми всі разом збираємося на вечерю, я дітям кажу: «Завжди пам’ятайте, що ви – найцінніше, що є одне в одного, і хоч би що з вами трапилося, ви завжди маєте одне одному допомагати. Ми з татом – схема для вас всіх, і ви цю схему втілите кожен у своїй сім’ї».
Задайте своє запитання
Якщо у Вас виникли запитання, обов'язково задайте їх у клініці Isida за телефонами:
0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),
+38-044-455-88-11 (для міжнародних),
через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11
Також можливо задати своє запитання на спеціально створеній для цього формі сайту.
