- Розкажіть, чому для здійснення своєї заповітної мрії Ви обрали саме Україну?
- Як Ви дізнались про ISIDA?
- А що було до цього?
- Поділіться, що Вам сподобалося в ISIDA?
- Все вийшло з першого разу?
- Що все ж таки підштовхнуло Вас до другої спроби в ISIDA?
- Вам не давали жодних прогнозів?
- Пам’ятаєте, як дізналися про результат?
- Але невже Ви не відчували, що вагітні?
- Після радісної звістки Ви ще залишились в Україні чи одразу вирушили додому?
- Вагітність виправдала Ваші очікування? Напевно, Ви вже багато років уявляли у дрібницях, як це буде?
- Як Вам вдавалося не втратити надію після стількох невдалих спроб?
- Зараз, напередодні змін, які у Вас емоції, відчуття, очікування?
- Додому скоро плануєте повертатись?
- Не думаєте про те, щоб спробувати ще раз і народити другу дитину?
- Вам вдалося позбавитись від минулого стану?
- 3 кг 100 грам і 51 см щастя
44 роки, 11 (!) невдалих спроб ЕКЗ і, нарешті, 12-а – щаслива. Аміна, щира, цілеспрямована, сильна жінка, своїм прикладом довела, що всепоглинаюче бажання стати матір’ю, може переконати навіть небеса.
– Розкажіть, чому для здійснення своєї заповітної мрії Ви обрали саме Україну?
– Я приїхала у вашу країну з Туркменістану. Перша спроба ЕКЗ у нас була в Туреччині (мій чоловік – турок) – але безуспішна. Потім – в Ірані і в Україні. Дуже багато жінок з Туркменістану приїжджали сюди, і деяким лікування допомогло. А місто у нас невелике, інформація розповсюджується швидко, тому ми з чоловіком і вирішили їхати в Україну.
– Як Ви дізнались про ISIDA?
– Зовсім випадково. Ми їхали в іншу клініку, до іншого лікаря. Але в Києві у мене живе подруга – вона і розповіла мені історію своєї знайомої, яка не могла завагітніти і звернулася в ISIDA. Я, чесно кажучи, не надала цьому особливого значення, оскільки у мене вже був план: я знала, куди і до кого їду. Однак подруга мене переконала про всяк випадок піти на консультацію. Практично примусила нас з чоловіком! Я подзвонила, записалась і поїхала. Пам’ятаю, їду і думаю: як же далеко ця клініка! Потім зайшли, поговорили з лікарем, і коли вийшли з кабінету, я сказала: «Все, більше нікуди не поїду».
– А що було до цього?
– Ми 6 років лікувались в іншій українській клініці. І тільки зараз розумію, як мені там було погано, і наскільки мене там обманювали. Це стосується і ставлення персоналу, і вартості послуг – ми там просто розорились. Процедури обходилися втричі дорожче, ніж в ISIDA! І всі спроби були безуспішними… Коли я прийшла туди за документами, мене були раді бачити – подумали, що я знову буду робити ЕКЗ. Найбільш прикро, коли в кожній лікарні на персонал дивишся, як на богів: впевнена, що все залежить від них – а у відповідь на тебе просто не звертають уваги. Не дивуюсь, чому у багатьох жінок під час вагітності виникає депресія.
– Поділіться, що Вам сподобалося в ISIDA?
– Тут все інакше! Заходиш, і вже на ресепшн тебе зустрічають з посмішкою. Всі такі привітні – як рідні! До того ж,в ISIDA все по закону: ти чітко розумієш, на що йдуть твої гроші. Ставлення персоналу до пацієнта просто непередаване! Я такого ніде не зустрічала – ні в Туреччині, ні в Ірані. Всі, починаючи від санітарок і закінчуючи головними лікарями – професіонали своєї справи. Тільки через атмосферу, ставлення можна було сюди приїхати. Хоча регулярні перельоти давались нелегко (фінансові витрати, отримання віз, відсутність прямих рейсів), але я точно знала: цю програму буду робити виключно тут.
– Все вийшло з першого разу?
– Не буду приховувати: перша спроба була невдалою. Після неї мене пролікували три місяці, і потім спробували повторно. До речі, в іншій клініці організму навіть не давали часу відпочити – спроби були одна за одною. Після першої невдачі в ISIDA (і 11-ої в загальній кількості) я вже нічого не хотіла – була настільки виснажена і морально, і фізично… Знову невдача… Кожного разу я це переносила жахливо, всередині було пусто.
– Що все ж таки підштовхнуло Вас до другої спроби в ISIDA?
На 12-у спробу я відважилась виключно завдяки людям, які тут працюють. Але сама собі дала слово, що більше ЕКЗ не буде. І чоловікові сказала: «Перед Богом клянусь, це остання спроба». Навіть почала планувати своє подальше життя: думала, що якщо не вийде і цього разу, то ми з чоловіком розійдемося, тому що наші стосунки після всіх цих випробовувань трималися на волосині. Я вже і з цим змирилася, вирішили всиновити дитину і виховувати її самостійно. Адже вище Бога не піднімешся – ну не судилося нам мати дітей, що я можу з цим зробити! Переважали песимістичні настрої…. Всі ці роки я вірила в позитивний результат, постійно думала: ось цього разу точно вийде! Кожна невдала спроба була для мене великим ударом. І знову депресія…
– Вам не давали жодних прогнозів?
– В ISIDA не прийнято братися за те, що не вдасться. Тут з тобою розмовляють чесно і відверто. Всі, кого я направила в цю клініку, – а це близько семи пар – дуже задоволені, тому що пацієнтам відкрито говорять про прогнози. Мені бракує слів, щоб висловити те, що я відчуваю до ISIDA! Тут прекрасні спеціалісти, які не обманюють своїх пацієнтів, сильна моральна підтримка, душевне ставлення. Після ISIDA мені дуже складно піти в іншу клініку. Я навіть народжувати сюди приїхала, хоча це було і непросто.
– Пам’ятаєте, як дізналися про результат?
– Звичайно! Я здала кров, в другій половині дня повинен був бути результат. Ми з лікарем домовились: якщо нічого не вийде – мені навіть не будуть дзвонити. Я вже на 100% була готова до негативної відповіді. І ось ми з чоловіком виходимо з магазина – дзвінок. Раніше, ніж очікувалося. І в трубці довгоочікуване: «Ну що, я тебе вітаю!». На вулиці навколо люди, я не можу ні кричати, ні плакати, дивлюся на чоловіка – у нас обох на очах сльози. Сльози радості!
– Але невже Ви не відчували, що вагітні?
– Нічого не відчувала – зовсім. Всі попередні спроби я навіювала собі позитивний результат і тому відчувала всі ознаки вагітності. Була настільки впевнена, що могла і чоловіка переконати! А цього разу – нічого.
– Після радісної звістки Ви ще залишились в Україні чи одразу вирушили додому?
– Я пробула в Києві ще місяць. Потім поїхала, але регулярно прилітала в ISIDA на консультації. Всю вагітність я спостерігалась тут, оскільки більше нікому не довіряла.
– Вагітність виправдала Ваші очікування? Напевно, Ви вже багато років уявляли у дрібницях, як це буде?
– Фізично мені було дуже важко. Спочатку страшний токсикоз – я схудла на 9 кілограмів, часто лежала під крапельницями, навіть воду не могла пити. Потім почалися інші проблеми. Всю вагітність я приймала ліки і перебувала під спостереженням. Але це, повірте, зовсім не захмарювало моє життя. Я настільки прекрасно відчувала себе внутрішньо, що взагалі не лежала – прибирала, гуляла, була дуже активною. З одного боку, мені ніби треба було боятися – лежати і не ворушитися. Але мені, навпаки, було погано без руху.
Як Вам вдавалося не втратити надію після стількох невдалих спроб?
– Мабуть, десь всередині я завжди відчувала: не може бути так, щоб в мене не було дитини. Але той мій стан навіть згадувати важко. Кожна невдала спроба – це сильний стрес, і подолати його без допомоги професіоналів практично неможливо. Мене відвідували жахливі думки. Я не хотіла жити. Не дай Бог комусь пережити те, що я відчувала тоді. Не допомагало ніхто і ніщо – ні друзі, ні рідні. Такий важкий душевний стан у мене був протягом багатьох років. Без дитини я не бачила свого майбутнього. І впевнена: ніколи не можна впадати у відчай. Бувало, як подумаю раптом, скільки мені років! Невже так і проживу своє життя без дитини? Але завжди в душі залишалася надія…
– Зараз, напередодні змін, які у Вас емоції, відчуття, очікування?
– Завтра уже відбудеться операція (кесарів розтин). Дуже хвилююсь, чекаю зустрічі з малюком. Страшно дуже. Заспокоюю себе тим, що через це проходять всі, і що зовсім скоро я побачу свою дитинку!
– Додому скоро плануєте повертатись?
– Тижні через два-три. Там нас вже чекають – і не тільки близькі, нас весь будинок чекає! У нас всі один одного знають, і всі дуже дружні.
– Не думаєте про те, щоб спробувати ще раз і народити другу дитину?
– Ой, не знаю (сміється). Було мені хоча б 40 років, я б навіть на замислювалася – звичайно, спробувала ще раз. Але дуже важко сюди літати, і навантаження на здоров’я велике. Хоча про всяк випадок в ISIDA зберігається моя яйцеклітина.
– Вам вдалося позбавитись від минулого стану?
– Звичайно! У мене вже будуть інші клопоти. За всю вагітність я не відчула, що таке гормони, депресія. Коли деякі жінки мені про це розповідають, мені здається, що вони просто не розуміють, яке щастя випало на їхню долю!
– 3 кг 100 грам і 51 см щастя
Аміна народила здоровенького хлопчика, з яким полетіла на батьківщину. Щасливі чоловік і дружина, після багатьох років випробовувань, нарешті почуваються прекрасно, незважаючи на переживання і втому. Життя Аміни, як зізнається сама героїня, сильно змінилось. Зараз у неї зовсім інші клопоти, і, залишивши позаду складнощі і випробовування, щаслива, вона увійшла в новий період свого життя. Вітаємо молодих батьків!
Задайте своє запитання
Якщо у Вас виникли запитання, обов'язково задайте їх у клініці Isida за телефонами:
0-800-35-92-86 (для українських операторів зв'язку),
+38-044-455-88-11 (для міжнародних),
через Telegram або Viber за номером:
+38-097-455-88-11
Також можливо задати своє запитання на спеціально створеній для цього формі сайту.
